Поиск авто: расширенный поиск

UAH
UAH
USD
EUR

Автоправо

Полезная информация

Номерные знаки
Нагрудные знаки работников Госавтоинспекции
Спецномера в Украине
Проект Закона Украины относительно нарушений Правил дорожного движения
Сравнительная таблица проекта изменений
Концепція державної програми підвищення безпеки дорожнього руху
Маркировка аккумуляторов
Про внесення змін щодо посилення відповідальності за порушення Правил дорожнього руху
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ проекту закону щодо відповідальності за порушення Правил дорожнього руху
Куда платить штрафы ГАИ за нарушение ПДД (Правил Дорожного движения)
Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо скасування обов'язкової реєстрації підрозділами ДАІ надання права керування транспортними засобами
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ до проекту Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов‘язкової реєстрації підрозділами ДАІ надання права керування транспортними засобами
Стратегія підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року

Стратегія підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року

Проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

Про схвалення Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року

1. Схвалити Стратегію підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року, що додається.
2. Координаційній раді з питань безпеки дорожнього руху при Кабінеті Міністрів України протягом місяця розробити та подати на затвердження Кабінету Міністрів України:
план заходів з реалізації положень Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року;
пропозиції щодо організаційного вдосконалення діяльності Координаційної ради з питань безпеки дорожнього руху при Кабінеті Міністрів України.

Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ

СХВАЛЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від ____ лютого 2011 року № ________

Стратегія підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року

Загальна частина

Бурхливий розвиток промисловості, що обумовлений використанням досягнень технічного прогресу, є головною характеристикою розвитку світового суспільства. Це стосується повною мірою і розвитку автомобілебудування, наслідком якого є постійно прогресуючий процес зростання автомобільного парку. Розширення обсягів та сфери застосування
транспортних засобів підвищує ймовірність збільшення людських та матеріальних утрат, причиною яких є аварійність на дорогах. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі гинуть на дорогах близько 1,2 млн. людей, а кількість поранених складає близько 10 млн. Ця ж організація прогнозує, що у 2020 році дорожньо-транспортні пригоди (далі –
ДТП) посідатимуть третє місце у світі серед причин втрати здоров’я після серцево-судинних захворювань та тяжких депресій. Економічні втрати від ДТП становлять від 1 до 3 % світового валового продукту.
За останні п’ять років в Україні зареєстровано 293 тис. ДТП, у яких загинуло майже 35 тис. і травмовано понад 286 тис. осіб. Слід зазначити, що протягом останніх трьох років, як свідчать дані статистичних обліків, спостерігається виражена позитивна динаміка до зменшення як кількості ДТП, так і кількості загиблих та постраждалих у них осіб. Так, порівняно з піком аварійності останнього десятиріччя, який прийшовся на 2007 рік, у 2010 році має місце скорочення аварійності за всіма показниками практично на 50 % при стабільному щорічному, починаючи з 2008 року, зниженні. Загалом щороку в ДТП у середньому гинуть 7 тис. і дістають травми різних ступенів тяжкості 57 тис. осіб. Тяжкими залишаються наслідки ДТП. За даними 2010 року, у Швейцарії на 1 млн. жителів 49 загиблих в автопригодах, Німеччині – 62, тоді як в Україні – 102 особи.
У 2010 році зареєстровано 31,7 тис. ДТП з потерпілими, у яких загинули 4,7 тис. (серед них 144 дитини) і дістали травми майже 39 тис. осіб (3,2 тис. дітей). З вини водіїв скоєно 77 % усіх ДТП, у кожному тридцять п’ятому з них водій знаходився в стані сп'яніння, п’ята частина ДТП пов'язана з неправильним вибором швидкісного режиму. З вини водіїв автобусів сталося 4388 ДТП, у яких загинуло 130 і травмовано 1162 особи. Поява в останні роки на ринку транспортних послуг майже 15 тис. перевізників, які не мають профільної освіти та досвіду організації перевезень, також суттєво погіршує стан безпеки на дорогах.
Окремим чинником ризику є обсяг автомобільного парку. Кількість транспортних засобів у 2010 році перевищила 9 млн. При цьому основна частина комерційного автотранспорту, а саме вантажні автомобілі та автобуси, зараз перейшли в приватну власність. Як наслідок, зруйновано національний рівень забезпечення умов технічного обслуговування та безпеки руху, а визначальним критерієм стало отримання прибутку, зазвичай з порушенням законодавства та вимог безпеку руху.

Ризики, пов'язані з незадовільним рівнем безпеки дорожнього руху в Україні

Недостатній рівень безпеки дорожнього руху залишається серйозною проблемою в Україні. За міжнародними стандартами (навіть при зниженні рівня аварійності у 2010 році) показники безпеки дорожнього руху залишаються дуже низькими.
Маючи такий показник, як 102 смерті внаслідок ДТП на 1 млн. жителів, Україна в декілька разів перевищує показники провідних держав-членів ЄС та деяких сусідніх держав, наприклад Польщі. Велика кількість ДТП та загиблих у них є важким тягарем для сфери охорони здоров’я України. Так у Світовому звіті про попередження травматизму в ДТП повідомляється, що в багатьох державах з низьким та середнім рівнем доходів (таких, як Україна) кількість поранених у ДТП складає від 30 до 86 % усіх пацієнтів травматологічних відділень.
ДТП призводять до суттєвих економічних збитків, відповідно це є проблемою розвитку суспільства і людською трагедією. За приблизними підрахунками, в Україні економічна вартість смертей та поранень може становити 1,4 – 3,5 % (3,7 – 9,3 млрд. грн. (0,6 – 1,5 млрд. євро) ВВП. Це досить високі показники порівняно з показниками інших країн із середнім рівнем доходів, де вартість ДТП може складати 1,5 % ВВП.
Разом з тим іноземні інвестиції в українську економіку залежать від розвитку автомобільного транспорту та можливості його безпечного руху, тому оскільки число ДТП в середньому в 3-4 рази більше, ніж у розвинутих країнах, можна передбачити майбутній негативний вплив указаного чинника на процес залучення іноземних інвестицій в Україну.
Причини та наявний досвід розв’язання проблеми У цілому недостатній рівень безпеки дорожнього руху зумовлений рядом чинників, з яких найбільш значущими є:
недосконалість правового регулювання у сфері профілактики порушення правил дорожнього руху;
низький рівень дорожньої дисципліни учасників дорожнього руху;
недостатній рівень водійської майстерності; недостатній рівень забезпеченості транспортного процесу відповідними за своїми параметрами дорогами;
фактична відсутність системи організаційно-планувальних та інженерних заходів, спрямованих на вдосконалення організації руху транспорту та пішоходів у містах; недостатній рівень надання медичної допомоги потерпілим у ДТП.
З метою виправлення ситуації в попередні роки в Україні здійснювалися заходи щодо реалізації двох цільових програм: Програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 456 (розрахована на період до 2001 року), та Державної програми забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 56-р. За результатами їх виконання, жодна з програм не досягла заявлених цілей. Як позитивний результат,реалізація Програми 1998 року дозволила зберегти паритет між вибухоподібним зростанням інтенсивності дорожнього руху наприкінці 90-х років минулого століття та розвитком державної системи його контролю і регулювання. Виконання заходів Державної програми 2003 року здійснювалося в умовах практично повної відсутності фінансування передбачених заходів.
Слід зазначити, що має місце певний позитивний досвід у питанні вдосконалення законодавства у сфері адміністративної відповідальності за порушення вимог безпеки дорожнього руху. Так, прийняття у 2008 році Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" дозволило суттєво підвищити ефективність системи нагляду за дотриманням вимог безпеки руху.

На сьогодні наявні можливості складових впливу на стан безпеки дорожнього руху не задовольняють потреб розвитку сфери і не здатні забезпечити прийнятного рівня безпечного функціонування дорожньо-транспортної інфраструктури держави, оскільки:
система державного регулювання вказаної сфери функціонує на засадах локального розподілу напрямків відповідальності та не усуває дублювання функцій або їх прямого конфлікту. Законодавче забезпечення цієї сфери залишається недосконалим, суперечливим і непослідовним у питаннях відповідальності за дотримання вимог та нормативів щодо безпеки дорожнього руху;
ступінь розвитку вулично-дорожньої мережі України та її стан не відповідають рівню інтенсивності транспортного руху та вимогам, що висуваються до неї економічними потребами держави; 
низьким залишається рівень упровадження в практичне застосування новітніх технологій і технічних засобів організації дорожнього руху та здійснення нагляду за дотриманням учасниками дорожнього руху правил та вимог безпеки;
історично та економічно обумовлений технічний стан автомобільного парку України відзначається великою часткою старих транспортних засобів, технічний стан яких представляє об’єктивну загрозу безпеці руху, та відсутністю ефективної системи контролю технічного стану колісних транспортних засобів;
не відповідає завданням сучасна система нагляду за дотриманням норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, яка функціонує в умовах організаційної неузгодженості та базується на засадах мінімально достатніх нормативно-правових вимог.

Сучасні вимоги до стану забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільних дорогах України, що офіційно висуваються до нього, не повною мірою враховують зміни, що сталися за останні 10 років у транспортно-дорожньому комплексі держави: перерозподіл транспортних потоків мережею автомобільних доріг загального користування, нова класифікація доріг, суттєве
зростання обсягу транзитних перевезень вантажів і пасажирів; розвиток міжнародних транспортних коридорів та сервісної інфраструктури вздовж автодоріг, новий за швидкісними показниками склад транспортних потоків тощо.
Крім того, має місце ряд інших чинників, як от: неефективність наявних важелів впливу на ситуацію, пов’язану з аварійністю, відсутність цілеспрямованого характеру та спрямованості на єдину мету заходів, що вживаються суб'єктами державного управління, фінансування заходів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в основному за рахунок коштів, які виділяються на здійснення поточної діяльності органів виконавчої влади. У державі фактично відсутня система організаційно-планувальних і інженерних заходів у сфері вдосконалювання організації руху транспорту й пішоходів у містах. Реалізовані заходи носять епізодичний характер. Недостатній рівень впливу держави й суспільства на учасників дорожнього руху з метою формування суспільно значущих стереотипів транспортної культури й підвищення правосвідомості, зумовлює байдуже ставлення до можливих наслідків ДТП, відсутність розуміння учасниками дорожнього руху причин виникнення ДТП, недостатнє залучення населення до діяльності стосовно попередження ДТП. Не в повній мірі вивчаються та використовуються надбання світового досвіду у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.Відсутність затвердженої стратегії у галузі безпеки дорожнього руху, стратегічного планування та цільових дій з безпеки руху, недосконала законодавча система спричинили обмежене розуміння в суспільстві значення безпеки дорожнього руху.

Мета Стратегії

Головною метою Стратегії є визначення комплексу базових положень єдиної державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року або, інакше кажучи, – надання питанням безпеки дорожнього руху державної ваги та статусу основ загальної транспортної політики держави. На організаційному рівні це, передусім, зумовить унесення необхідних системних змін до чинної законодавчої бази, а також прийняття узгодженого комплексу нових нормативних документів з
питань безпеки дорожнього руху. Наявність єдиної державної політики є обов’язковою передумовою подолання низки негативних чинників, що унеможливлюють ефективне розв’язання проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху, серед яких:
фактична відсутність державної підтримки сфери безпеки руху;
безсистемність зусиль зацікавлених сторін;
домінування внутрішньовідомчих інтересів та підходів;
нехтування науковим забезпеченням практичних заходів;
залишкове фінансування заходів;

Як свідчить міжнародний досвід, основою системи безпеки дорожнього руху розвинених країн є національні концепції безпеки руху, що забезпечують системний підхід до вирішення проблем указаної сфери. Використання наявного та практично перевіреного досвіду інших країн для України є найбільш ефективним, швидким та малозатратним шляхом розв’язання проблеми, особливо в умовах сьогоднішньої економічної кризи. У повній мірі такий підхід стосується як реалізації конкретних практичних заходів, так і вироблення принципів та побудови національної системи забезпечення безпеки дорожнього руху. Основою такої системи має бути принцип спільної відповідальності всіх складових суспільства. Остаточною метою Стратегії є формування засад ефективного державного управління безпекою дорожнього руху та створення підвалин системи стійкої та регульованої безпеки дорожнього руху в Україні, здатної динамічно розвиватися відповідно до подальших викликів сучасності.
При розробленні Стратегії та основних напрямів її реалізації враховано рекомендації, підготовлені міжнародними експертами проектів Twinning, TEN-T та інших, а також досвід розроблення програми "Мета – нуль" (Російська Федерація) та матеріали підсумкової доповіді Центру транспортних досліджень "Прагнення до нуля" (International Transport Forum).

Основні принципи реалізації Стратегії

Стратегія ґрунтується на дотриманні таких основних принципів, як:
системний підхід, послідовність реалізації як єдиної державної політики та ефективність управління. Дотримання принципу забезпечується шляхом безумовної державної підтримки положень Стратегії, координації процесів національним координаційним центром та узгодженістю практичних заходів усіх рівнів, що мають розроблятися на основі цієї Стратегії;
конкретність та обґрунтованість заходів. Дотримання принципу забезпечується шляхом організації планування робіт та заходів на підставі об’єктивної вичерпної інформації, експертного аналізу та всебічного врахування складових і чинників, подальшого прийняття рішень з орієнтацією на конкретний результат;
обґрунтована концентрація державних ресурсів в умовах їх обмеженості.  Дотримання принципу забезпечується шляхом науково обґрунтованого визначення пріоритетів у розв’язанні конкретних проблем у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з урахуванням вимоги щодо найбільшого ефекту при найменших затратах;
наукове забезпечення процесів планування та реалізації заходів. Дотримання принципу забезпечується шляхом підвищення питомої ваги науково-дослідних заходів при розробленні шляхів та методів розв’язання проблем у сфері безпеки дорожнього руху, а також формування основ і пріоритетних напрямків протидії дорожньо-транспортній аварійності та зниження тяжкості її наслідків;
відкритість, інформаційна доступність, аудит та аналіз результатів. Дотримання принципу забезпечується завдяки реалізації комплексу заходів, спрямованих на максимальне інформування про результати громадськості та експертів, зокрема шляхом створення інформаційного порталу, забезпечення постійної актуалізації його відомостей, оприлюднення даних про прийняті рішення щодо вжиття заходів, отримані результати та їх оцінку.
Дотримання зазначених принципів дозволить досягти позитивного ефекту за рахунок реалізації цільового науково обґрунтованого й системного впливу держави на об'єкти керування з метою підвищення рівня безпеки дорожнього руху.

Основні напрями реалізації Стратегії та пріоритети заходів з підвищення рівня безпеки дорожнього руху

Основними напрямами реалізації Стратегії є:
1. Формування централізованої державної політики у сфері безпеки дорожнього руху:
розроблення та прийняття стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні та реалізація її засад у державних та регіональних цільових програмах;
удосконалення та оптимізація чинного законодавства за напрямками (чітке визначення функцій та сфер відповідальності центральних органів виконавчої влади, будівництво та довгострокове обслуговування доріг, відповідальність учасників дорожнього руху, навчання та перепідготовка учасників дорожнього руху, застосування засобів активної та пасивної безпеки учасниками дорожнього руху);
підвищення ролі Координаційної ради з питань безпеки дорожнього руху при Кабінеті Міністрів України (підпорядкування, функції, важелі впливу, безпосередня співпраця із зацікавленими центральними органами виконавчої влади, обласними держадміністраціями, профільними науковими установами) як національного координаційного центру, основними завданнями якого є аналіз ситуації, узгодження відомчих політик у сфері безпеки дорожнього руху, вироблення рекомендацій для Уряду та контроль реалізації державної політики у цій сфері, з проведенням відповідних досліджень на базі профільних наукових та науково-дослідних установ, а також із застосуванням інституту незалежних експертів;
створення інноваційного фонду з безпеки дорожнього руху з метою забезпечення фінансування наукових досліджень та проектів у сфері безпеки дорожнього руху;
розроблення методології оцінювання втрат від ДТП та обґрунтування економічної ефективності державного фінансування заходів з безпеки дорожнього руху;
подальша гармонізація українського та європейського законодавства у сфері безпеки дорожнього руху та дорожнього господарства;
запровадження системи ефективного контролю за дотриманням усіма суб’єктами юридичних відносин у сфері дорожнього руху вимог законодавства;
удосконалення системи державного обліку статистичних відомостей про ДТП із застосуванням схем міжвідомчого обліку даних (МВС, МОЗ, МНС та ін.), перехресного коригування, усебічного аналізу причин і супутніх обставин (у тому числі причин смертності та інвалідності осіб, які постраждали внаслідок ДТП) та можливості подальшої інтеграції з відповідною європейською системою обліку (із забезпеченням при цьому відкритості та вільного доступу громадськості до статистичних даних, у тому числі в
графічному вигляді);
розроблення та запровадження методики проведення незалежного технічного розслідування причин ДТП з тяжкими наслідками;
активізація участі України в діяльності міжнародних організацій за напрямком безпеки дорожнього руху.
2. Удосконалення системи мотивації учасників дорожнього руху:
формування системи ефективного провадження за справами щодо фактів порушення правил дорожнього руху, здатної забезпечити дотримання принципу невідворотності покарання за порушення, як наріжного каменя державної системи нагляду за безпекою руху;
запровадження на регулярній основі систем автоматизованої фіксації порушень правил дорожнього руху із забезпеченням повного циклу "скоєння порушення – сплата штрафу" та інтеграцією додаткових можливостей перевірки транспортних засобів (перебування в розшуку, наявність страхового полісу, проходження техогляду тощо);
реалізація централізованої системи обліку адмінправопорушень (історія водія) з урахуванням європейського досвіду бальної системи;
розроблення науково обґрунтованих методик профілактики порушення правил дорожнього руху з урахуванням емоційних, соціальних та поведінкових аспектів проблеми аварійності;
посилення контролю за дотриманням вимог безпеки дорожнього руху на комерційному транспорті;
удосконалення штрафних санкцій та підвищення їх дієвості;
удосконалення порядку примусового виконання накладених стягнень за порушення правил дорожнього руху органами державної виконавчої служби;
широке запровадження в практичне використання на вантажівках та автобусах тахографів, інших засобів фіксації дотримання режиму праці та вимог безпеки;
залучення системи страхування до заохочення дисциплінованих водіїв та стимулювання дотримання вимог правил дорожнього руху.
3. Поліпшення стану дорожньої мережі країни:
удосконалення нормативної бази у сфері проектування та будівництва доріг і вулиць з урахуванням європейського досвіду;
створення та розвиток єдиної системи надання учасникам дорожнього руху критично необхідної інформації (стан дороги, погодні умови, аварійна небезпечність, пункти екстреного зв’язку, розташування медичних закладів тощо);
модернізація системи будівництва та утримання доріг на засадах довготривалої відповідальності будівельника за життєдіяльність побудованої дороги;
розроблення комплексу будівельних та організаційних заходів з упорядкування дорожнього руху на залізничних переїздах на підставі аналізу наслідків ДТП останніх років;
створення системи реєстрації місць підвищеної аварійності та інформування про них учасників дорожнього руху;
будівництво, реконструкція та облаштування доріг з урахуванням принципу стабільності умов дорожнього руху (відповідність категорії дороги її стану, зрозумілість та передбачливість обстановки, відповідність організації руху транспортному потоку, логічність швидкісних режимів, однорідність умов руху на великій протяжності, своєчасна інформативність);
удосконалення організації дорожнього руху в містах, у тому числі з урахуванням передового досвіду (односторонній рух, розв’язки, каналізація напрямків руху, автоматизовані системи керування дорожнім рухом тощо);
запровадження у використання технологічно нових технічних засобів організації дорожнього руху.
4. Забезпечення належного рівня підготовки учасників дорожнього руху:
Початкова підготовка з питань безпеки та правил дорожнього руху:
запровадження курсів з безпеки дорожнього руху та правил поведінки на дорозі в стандарти дошкільного навчання, середньої та загальної освіти;
розроблення та запровадження вимог до викладачів та спеціалістів з питань навчання безпечній поведінці на вулицях і дорогах (вихователі, педагоги навчальних закладів тощо);
будівництво дитячих автомістечок з організацією на їх основі базових навчально-методичних центрів з вивчення дітьми та педагогами загальноосвітніх і дошкільних закладів основ безпеки дорожнього руху;
Загальна безпека дорожнього руху, що стосується усіх транспортних засобів:
удосконалення системи відбору та допуску до керування транспортними засобами за індивідуальними психофізіологічними особливостями та медичними показниками;
удосконалення системи оцінки якості підготовки слухачів закладів підготовки водіїв, зокрема на базі незалежного аудиту;
посилення відповідальності закладів підготовки водіїв та їх персоналу за якість підготовки;
розроблення кваліфікаційних вимог до професійних інструкторів з водіння, створення загальнонаціональної системи їх підготовки та підвищеннякваліфікації;
розвиток системи громадського контролю за дотриманням законності в питаннях отримання права на керування транспортним засобом;
удосконалення навчальних програм з метою посилення практичних аспектів підготовки (передусім використання автодромів і тренажерів) та вироблення стійких навичок керування транспортними засобами, у тому числі у складних умовах;
запровадження системи ступеневої підготовки водіїв (застосування тимчасового посвідчення водія для молодих водіїв терміном на 2 – 3 роки,
заміна посвідчення водія з урахуванням набраних штрафних балів з європейською практикою);
розроблення та підготовка до видання навчально-методичних і наочних посібників, навчальних фільмів, у тому числі з використанням мультимедійних засобів, включаючи методи дистанційного навчання з різних питань функціонування автомобільного транспорту (професійна підготовка водіїв, контраварійна підготовка водіїв, організація безпечного транспортного процесу
тощо);
Безпека професійних перевезень вантажів та пасажирів:
відновлення системи підготовки професійних водійських кадрів з урахуванням досвіду радянської доби та зарубіжного досвіду;
створення та запровадження системи оцінки професійної придатності водіїв (швидкість та правильність реакції на мінливі умови руху, оцінка правильності прийнятих рішень, адекватність реагування на критичну ситуацію, стійкість до стресу, характеристики уваги тощо);
включення до кваліфікаційних характеристик водіїв-професіоналів навичок з ефективного надання першої долікарської допомоги;
розроблення сучасної системи вимог для водіїв-професіоналів з урахуванням потреб окремих категорій, зокрема водіїв великовантажних транспортних засобів та пасажирських автобусів;
розроблення сучасної системи вимог до матеріально-технічної бази автошкіл, що готують водіїв-професіоналів, у тому числі норм для автодромів та майданчиків для водіння.
5. Підвищення рівня технічного стану транспортних засобів:
удосконалення системи контролю за технічним станом транспортних засобів з максимальним залученням до процесу власника (спрощення процедур технічного огляду для громадян, посилення відповідальності за експлуатацію несправних транспортних засобів, створення державних пунктів контролю за технічним станом транспортних засобів під час їх експлуатації тощо), з
одночасним посиленням державного контролю за якістю і об’єктивністю перевірки технічного стану та відповідальності за результати такої перевірки;
гармонізація вітчизняної нормативної бази у сфері активної та пасивної безпеки транспортних засобів, а також їх технічного стану, з відповідними європейськими нормами;
підвищення активної та пасивної безпеки колісних транспортних засобів до рівня європейських норм, у тому числі застосування ременів безпеки, обмежувачів швидкості та цифрових тахографів на автобусах і вантажних автомобілях, запровадження обов’язкового використання зимових шин у зимовий період та приладів денного освітлення;
удосконалення системи, а також забезпечення формування матеріально-технічної бази для ефективного контролю технічного стану колісних транспортних засобів під час їх експлуатації;
запровадження практики перевірки технічного стану колісних транспортних засобів на дорозі;
створення центру технічних досліджень для проведення відповідних досліджень у сфері активної, пасивної безпеки, енергоефективності та екологічності транспортних засобів.
6. Поліпшення надання медичної допомоги постраждалим у ДТП:
удосконалення системи оповіщення про ДТП на базі новітніх засобів зв’язку, а також створення як складової такої системи центрів консультативної підтримки учасників дорожнього руху та медичних працівників бригад швидкої
медичної допомоги;
формування прив’язаної до дорожньої інфраструктури України мережі медичних закладів, здатних надавати екстрену спеціалізовану допомогу постраждалим у ДТП, у тому числі дітям (зонування доріг), а також створення мережі облаштованих дорожніх пунктів базування машин швидкої допомоги;
розвиток технічної бази надання допомоги постраждалим у ДТП підрозділами МОЗ та МНС, у тому числі застосування спеціальних рятувальних автомобілів, гелікоптерів та малої авіації;
створення системи навчальних центрів надання першої допомоги на місці ДТП для постійного підвищення кваліфікації працівників усіх служб, задіяних у ліквідації наслідків ДТП, а також окремих категорій учасників дорожнього руху (на безоплатній основі);
розроблення ефективних методик надання першої долікарської допомоги потерпілим у ДТП учасниками дорожнього руху, передусім водіями транспортних засобів, та організація навчання цих методик, у тому числі на базі спеціалізованих центрів;
перегляд наявних стандартів комплектації лікарськими препаратами штатних медичних аптечок транспортних засобів (з урахуванням їх категорій) та включення до них докладних пам’яток з надання першої допомоги;
створення у визначених медичних закладах ліжкового та медикаментозного фонду для надання допомоги потерпілим у ДТП з
урахуванням середніх статистичних потреб;
розроблення нормативів та стандартів термінового надання медичної допомоги постраждалим у ДТП з огляду на наявну практику та
результативність роботи цього напрямку.
7. Організація наукових досліджень у сфері безпеки дорожнього руху:
розв’язання проблеми наукових кадрів та установ у сфері наукового забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечення фінансування (державного та недержавного) наукових робіт у сфері безпеки дорожнього руху;
здійснення першочергових наукових розвідок за темами:
дослідження причин ДТП, створення системи ефективного розслідування;
дослідження місць концентрації ДТП та розроблення заходів щодо їх ліквідації;
дослідження з питань організації дорожнього руху в мегаполісах;
дослідження впливу розташування дорожніх знаків (у тому числі зі змінною інформацією), зовнішньої реклами, транспортних розв’язок, будівельних споруд (шумові бар’єри) на психофізіологічні властивості водія;
дослідження з питань розвитку автоматизованих систем управління рухом транспортних засобів і пішоходів, розроблення програмного забезпечення і алгоритмів роботи систем;
дослідження проблем підготовки водіїв з обмеженими фізичними можливостями;
дослідження, необхідні для розроблення порядку і методики визначення обсягів фінансування заходів з організації і забезпечення безпеки руху транспортних засобів і пішоходів місцевими органами виконавчої влади.
8. Нарощування масштабів роз’яснювально-виховної роботи:
пропагування цінності людського життя, у тому числі свого особистого;
розвиток системи постійної роз’яснювально-пропагандистської роботи з питань безпеки дорожнього руху, у тому числі "шокової" реклами;
ужиття комплексу роз’яснювальних заходів стосовно необхідності обов’язкового використання пасивних засобів безпеки транспортних засобів (ремені безпеки, дитячі крісла), а також світлоповертальних елементів в одязі учасників дорожнього руху;
запровадження квоти соціальної реклама у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі шокового характеру, та доведення її обсягів до загальноєвропейських;
проведення щороку тижня безпеки учасників дорожнього руху та дня пам’яті жертв ДТП;
проведення широкомасштабних акцій "Увага! Діти на дорозі!", "Увага! Пішохід!", "Автобус-201…", "Перевізник-зима" тощо із залученням інформаційних та рекламних агентств;
інформаційна кампанія щодо необхідності дотримання заходів безпеки (дитина в автомобілі, дитячі автомобільні крісла);
створення тематичних телепередач з пропаганди культури поведінки учасників дорожнього руху різних вікових категорій;
створення комп’ютерних ігор, відео- та телевізійної інформаційно-пропагандистської продукції, у сфері безпеки дорожнього руху.
9. Забезпечення дотримання принципів відкритості та публічності стану проблематики:
доступність відомостей про стан ДТП (карта аварійності, статистичні відомості тощо);
відкритість відомостей про хід та результати виконання програм і стратегій, результати їх аудиту та висновки експертів.

Фінансове забезпечення Стратегії

Реалізація Стратегії як державної політики у сфері безпеки дорожнього руху не потребуватиме окремого фінансування і має здійснюватися передусім на рівні прийняття системних управлінських рішень у сфері дорожнього руху та його безпеки. Обов’язковою умовою ефективної реалізації Стратегії є координація дій з підвищення рівня безпеки дорожнього руху. Такі функції в даний час можуть бути покладені на Координаційну раду з питань безпеки дорожнього руху при Кабінеті Міністрів України. При цьому до компетенції такого координаційного центру не належатимуть питання фінансування заходів та розподіл відповідних коштів.
На практичному рівні реалізація Стратегії здійснюватиметься шляхом розроблення планів заходів та цільових програм, фінансування яких проводитиметься в установленому порядку та в межах, необхідних для їх виконання. При цьому, якщо основою фінансування залишатиметься державна складова, одночасно необхідно забезпечити максимально можливе зниження фінансового тиску на державний бюджет шляхом залучення цілого ряду альтернативних джерел фінансування, серед яких:
створення недержавного фонду для фінансування наукових досліджень;
залучення коштів страхової галузі;
використання місцевих бюджетів у рамках реалізації регіональних програм з розвитку дорожньої інфраструктури та підвищення рівня безпеки дорожнього руху;
залучення приватного інвестора (будівництво доріг, запровадження систем відеонагляду та стягнення штрафів тощо, надання послуг з технічного огляду та обслуговування транспортних засобів, контролю технічного стану транспортних засобів тощо);
інші джерела, не заборонені законодавством.
Основа фінансування комплексу заходів, спрямованих на підвищення безпеки дорожнього руху у найближчі п’ять років, може бути визначена при плануванні заходів Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період 2011 – 2015 років, інших заходів, пов’язаних з реалізацією Стратегії.

Очікувані результати

Прийняття Стратегії та її подальша реалізація як комплексу базових положень єдиної державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні дозволить визначити структурну схему цілей та заходів, спрямованих на подолання кризової ситуації, пов’язаної з дорожньо-транспортною аварійністю в державі, а також наявних негативних тенденцій до погіршення окремих складових ситуації. У свою чергу це дозволить забезпечити системний підхід у розробленні та реалізації окремих практичних заходів і комплексних цільових програм підвищення безпеки дорожнього руху, а також гарантувати їх економічність, результативність та необхідний рівень державного контролю.
На практичному рівні реалізація стратегії дозволить очікувати таких результатів:
1. Економічна складова. Прогнозується значне зниження рівня ДТП у період 5 наступних років, що, відповідно до наявних статистичних обліків, дозволить зберегти тисячі людських життів та наблизитися до загальноєвропейського рівня безпеки дорожнього руху, як наслідок – уникнути значних економічних втрат від ДТП та ліквідації їх наслідків.
2. Соціальна складова. Зважаючи на те, що учасниками ДТП стають переважно особи репродуктивного віку, зменшення числа загиблих у ДТП матиме суттєвий позитивний вплив на демографічну ситуацію в країні, особливо ураховуючи чинник "ненароджених дітей". Крім того, такий же позитивний ефект матиме місце в секторі працездатного населення. Окремо слід ураховувати такий чинник, як зниження соціальної напруги у сфері суспільних відносин, пов’язаних з дорожнім рухом та його безпекою.
3. Системна складова. Формування та запровадження ефективної системи норм та стандартів у сфері дорожнього руху та його безпеки дозволить підвищити ефективність дорожнього будівництва та функціонування автопарку, сприятиме залученню до цієї сфери приватного інвестування і, як наслідок, зниження тиску на державний бюджет, у перспективі – суттєве підвищення економічної ефективності вітчизняної дорожньо-транспортної системи.
4. Геополітична складова. Наближення рівня безпеки дорожнього руху в Україні та стану вітчизняної вулично-дорожньої мережі до стандартів європейських країн та інших найбільш розвинених країн світу дозволить у перспективі забезпечити інтеграцію вітчизняних структур у європейську та трансєвразійську транспортні системи.

Загрузка...