Поиск авто: расширенный поиск

UAH
UAH
USD
EUR

Автоправо

Полезная информация

Номерные знаки
Нагрудные знаки работников Госавтоинспекции
Спецномера в Украине
Проект Закона Украины относительно нарушений Правил дорожного движения
Сравнительная таблица проекта изменений
Концепція державної програми підвищення безпеки дорожнього руху
Маркировка аккумуляторов
Про внесення змін щодо посилення відповідальності за порушення Правил дорожнього руху
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ проекту закону щодо відповідальності за порушення Правил дорожнього руху
Куда платить штрафы ГАИ за нарушение ПДД (Правил Дорожного движения)
Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо скасування обов'язкової реєстрації підрозділами ДАІ надання права керування транспортними засобами
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ до проекту Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов‘язкової реєстрації підрозділами ДАІ надання права керування транспортними засобами
Стратегія підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року

Сравнительная таблица проекта изменений

Порівняльна таблиця до проекту Закону України

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

відповідальності за порушення правил дорожнього руху”


п/п

Чинна редакція

Проект нової редакції

I

Кодекс України про адміністративні правопорушення

1.

Стаття 14. Відповідальність посадових осіб

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.


Стаття 14. Відповідальність посадових осіб та фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Фізичні особи – суб’єкти господарської діяльності підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення в галузі охорони природи та на транспорті, відповідальність за які встановлена цим Кодексом



Стаття 24. Види адміністративних стягнень

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.


Стаття 24. Види адміністративних стягнень

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

2-1) нарахування штрафних балів;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт

2.

Стаття 25. Основні і додаткові адміністративні стягнення

Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як основні.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.


Стаття 25. Основні і додаткові адміністративні стягнення

Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, крім нарахування штрафних балів, можуть застосовуватись тільки як основні.

Нарахування штрафних балів застосовується як додаткове стягнення.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.




Стаття 27-1. Нарахування штрафних балів


Нарахування штрафних балів застосовується до осіб, які мають право керування транспортними засобами у випадках, передбачених цим Кодексом.


Якщо протягом року з дня вчинення адміністративного правопорушення сума нарахованих штрафних балів складає менше тридцяти, у день закінчення річного терміну штрафні бали вважаються погашеними.


Якщо протягом року з дня вчинення адміністративного правопорушення сума нарахованих штрафних балів сягне тридцяти або більше, працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ направляють матеріали до суду для прийняття рішення про позбавлення особи, якій нарахована зазначена кількість балів, права керування транспортним засобом.


Порядок нарахування та обліку штрафних балів встановлюється цим Кодексом.


3.

Стаття 30. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання), застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.

Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Стаття 30. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання), застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом, а також, якщо особі протягом року були нараховані тридцять або більше штрафних балів.

Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.


2.

Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.






У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.


Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, якщо розгляд справи про адміністративне правопорушення належить до підвідомчості суду.

У разі, якщо справу про адміністративне правопорушення розглядає суд, стягнення може бути накладене не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Перебіг строків накладення адміністративного стягнення призупиняється, якщо для отримання рішення у справі про адміністративне правопорушення необхідно проведення експертного дослідження - на час проведення експертного дослідження.

3.

Стаття 80. Випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах


Випуск в експлуатацію автомобілів, літаків, суден та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, а також рівень впливу фізичних факторів, здійснюваного, утворюваного ними під час роботи, перевищують установлені нормативи, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 80. Випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах


Випуск в експлуатацію автомобілів, літаків, суден та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, а також рівень впливу фізичних факторів, здійснюваного, утворюваного ними під час роботи, перевищують установлені нормативи, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності від восьми до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.

Стаття 81. Експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах

Експлуатація громадянами автомототранспортних та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, а також рівень впливу фізичних факторів, здійснюваного, утворюваного ними під час роботи, перевищують установлені нормативи, –

тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 81. Експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах

Експлуатація громадянами автомототранспортних та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, а також рівень впливу фізичних факторів, здійснюваного, утворюваного ними під час роботи, перевищують установлені нормативи, –

тягне за собою накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування п’яти штрафних балів.

5.

Стаття 121. Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами

Керування водіями транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи або рульового управління, або переобладнаними з порушенням відповідних правил, нормативів і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду, –

тягне за собою накладення штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.





Керування водіями транспортними засобами з технічними несправностями, за винятком несправностей, зазначених у частині першій цієї статті, з якими згідно з встановленими правилами експлуатація їх забороняється, –

тягне за собою накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами –

тягне за собою попередження або накладення штрафу від 0,2 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Керування водіями транспортними засобами, не зареєстрованими або не перереєстрованими у встановленому порядку, з підробленим номерним знаком, без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандарту, або з умисно прихованим номерним знаком, а так само перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксомоторів або здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення пасажирів понад кількість місць для сидіння, визначену у реєстраційних документах на транспортний засіб або передбачену технічною характеристикою транспортного засобу, –

тягнуть за собою накладення штрафу від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.










Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, –

тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Під транспортними засобами у статтях 121 – 128-1, частинах перших і других статей 129, 130, статтях 132, 140 слід розуміти всі види автомобілів, мотоциклів, тракторів та інших самохідних машин, трамваїв, тролейбусів та інших транспортних засобів, обладнаних двигуном з робочим об'ємом 50 куб. см і більше, а також причепи.

Стаття 121. Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами


Керування водіями транспортними засобами, що мають несправності робочої гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) та інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил їх експлуатація забороняється, або переобладнані з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду, –

тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування п’яти штрафних балів.


Керування водіями транспортними засобами, які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів, що мають несправності, передбачені частиною першою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування семи штрафних балів.


Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, –

тягне за собою накладення штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування двох штрафних балів.


Керування водіями транспортними засобами, не зареєстрованими або не перереєстрованими в установленому порядку, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандарту, або з умисно прихованим номерним знаком, або на яких відсутній талон про проходження державного технічного огляду, –

тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування семи штрафних балів.


Перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, пасажирів понад максимальну кількість, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу та (або) визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також перевезення водіями транспортних засобів, що здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення, пасажирів, кількість яких перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу та (або) визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, –

тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування п’яти штрафних балів.


Порушення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, правил зупинки під час здійснення посадки (висадки) пасажирів –

тягне за собою накладення штрафу від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування семи штрафних балів.



Під транспортними засобами у статтях 121–1281, частинах першій і другій статей 129, 130, статтях 132 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, мотоциклів, тракторів та інших самохідних машин, трамваїв, тролейбусів та інших транспортних засобів, обладнаних двигуном з робочим об’ємом 50 куб. см і більше, а також причепи та напівпричепи.


Стаття 121-1. Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах

Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах, –

тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких знищені або підроблені –

тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 121-1. Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах

Експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, –

тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування восьми штрафних балів.





Стаття 122. Перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху, невиконання сигналів регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей та інших правил дорожнього руху


Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, початку руху, зміни напрямку руху, проїзду спеціальних транспортних засобів –

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.



Недодержання водіями вимог дорожніх знаків, розмітки проїзної частини шляхів або безпечної дистанції, порушення правил зупинки і стоянки, розташування транспортних засобів на проїзній частині, руху автомагістралями, пріоритету транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми освітлювальними приладами, попереджувальними сигналами, буксирування механічних транспортних засобів, перевезення людей або руху тротуарами чи пішохідними доріжками –

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,2 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ненадання водіями транспортних засобів переваги в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само інші порушення правил проїзду пішохідних переходів –

тягнуть за собою накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Порушення, передбачені частинами першою або другою чи третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, тобто примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, –

тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортним засобом на строк від шести місяців до одного року.


Стаття 122. Перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху


Перевищення водіями транспортних засобів установлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, порушення правил обгону, проїзду перехресть, початку руху, зміни напрямку руху, зупинки, стоянки або паркування, перевезення людей або вантажів, недодержання вимог дорожніх знаків, розмітки проїзної частини доріг, ненадання переваги в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах –

тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування п’яти штрафних балів.


Проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання водіями транспортних засобів переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої допомоги, пожежної охорони, міліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху, які рухаються з увімкненими спеціальними світловими і (або) звуковими сигнальними пристроями, перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш як на 50 кілометрів на годину –

тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування восьми штрафних балів.


Порушення, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян –

тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування п’ятнадцяти штрафних балів або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від шести місяців до одного року.


Стаття 122-1. Участь водіїв мотоциклів та інших транспортних засобів у групових пересуванні, зупинці чи стоянці

Участь водіїв мотоциклів та інших транспортних засобів у групових (більше двох) пересуванні, зупинці чи стоянці, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху у містах та інших населених пунктах, –

тягне за собою накладення штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Ті самі порушення, що спричинили створення аварійної обстановки, –

тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Стаття 122-1 Порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв

Порушення визначеного порядку встановлення і використання на транспортних засобах спеціальних світлових і (або) звукових сигнальних пристроїв –

тягне за собою накладення штрафу від восьми до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування десяти штрафних балів.


6.

Стаття 122-2. Невиконання водіями вимог про зупинку, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів – вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, а також залишення ними на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні,

тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від одного до трьох років.

Стаття 122-2. Невиконання водіями вимог про зупинку


Невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів – вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку в Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу –

тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування одинадцяти штрафних балів або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від десяти місяців до одного року.



Стаття 122-3. Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, –

тягне за собою накладення штрафу від чотирнадцяти до шістнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування одинадцяти штрафних балів або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від одного до трьох років.

7.

Стаття 122-3. Перешкоджання проведенню огляду транспортних засобів

Перешкоджання проведенню працівником міліції, посадовою особою військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України огляду транспортних засобів у передбачених законом випадках –

тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виключити

8.

Стаття 123. Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів

В'їзд водіїв на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інші порушення правил проїзду залізничних переїздів, крім передбачених частиною першою цієї статті, –

тягнуть за собою накладення штрафу від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


Порушення, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд, –

тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від шести місяців до одного року.

Стаття 123. Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів

В'їзд водіїв на залізничний переїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд, –

тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування восьми штрафних балів.


Інші порушення правил проїзду залізничних переїздів, крім передбачених частиною першою цієї статті, –

тягне за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування п’яти штрафних балів.

Порушення, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки,


тягнуть за собою накладення штрафу від дванадцяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування дванадцяти штрафних балів або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від шести місяців до одного року.

9.

Стаття 124. Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна

Порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, крім передбачених статтею 123, частинами першою або другою статті 130 цього Кодексу, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, –

тягнуть за собою накладення штрафу від одного до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Стаття 124. Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна або завдало шкоду життю та здоров’ю людей


Порушення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів чи іншого майна третіх осіб або шкоду їх життю та здоров’ю –

тягне за собою накладення штрафу на водіїв від чотирнадцяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування одинадцяти штрафних балів або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від одного до двох років для водіїв або накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для інших осіб.


Дії, передбачені частиною першої цієї статті, що не спричинили шкоду майну третіх осіб, їх життю та здоров’ю -

тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування п’яти штрафних балів.


10.

Стаття 124-1. Ненадання транспортних засобів працівникам міліції та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Ненадання посадовими особами підприємств, установ, організацій і громадянами транспортних засобів, що їм належать, працівникам міліції та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у встановлених законом невідкладних випадках –

тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 124-1. Ненадання транспортних засобів працівникам міліції та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Ненадання посадовими особами підприємств, установ, організацій і громадянами транспортних засобів, що їм належать, працівникам міліції та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у встановлених законом невідкладних випадках –

тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування п’яти штрафних балів.

11.

Стаття 125. Інші порушення правил дорожнього руху

Інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, частинами першою і другою статті 131, статтями 139 і 140 цього Кодексу, –

тягнуть за собою попередження.


Стаття 125. Інші порушення правил дорожнього руху

Інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, частинами першою і другою статті 131, статтями 139 і 140 цього Кодексу, –

тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для водіїв та нарахування двох штрафних балів або накладення штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на інших осіб.




Стаття 125-1. Систематичне порушення правил дорожнього руху:

Порушення правил дорожнього руху особою, якій протягом року нараховані тридцять і більше штрафних балів –

тягне за собою позбавлення права керування транспортним засобом від шести місяців до одного року.

13.

Стаття 126. Керування транспортними засобами особами, які не мають права керування або водіями, які не мають при собі чи не пред'явили для перевірки відповідних документів

Керування транспортними засобами особами, які не мають права керування цими засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування, –

тягне за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


Ті самі порушення, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, –

тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право на керування чи розпорядження транспортним засобом, дорожнього (маршрутного) листа та документів на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), талона про проходження державного технічного огляду, а у випадках, передбачених законодавством, страхового поліса про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, –

тягне за собою накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Стаття 126. Керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред'явили їх для перевірки


Керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право на користування або розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, дорожнього (маршрутного) листа та документів на вантаж, що перевозиться, –

тягне за собою тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування шести штрафних балів.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування цим транспортним засобом, а так само керування транспортним засобом особою, що не має талону до посвідчення водія, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування цим транспортним засобом, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом, -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положення частин першої-третьої цієї статті не застосовуються до навчальної їзди, що проводиться в порядку, встановленому законодавством.

14.

Стаття 127. Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, возіями та іншими особами

Непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху –

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,1 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Порушення правил дорожнього руху особами, що керують транспортними засобами, обладнаними двигуном з робочим об'ємом до 50 куб. см, велосипедами, а також возіями та іншими особами, які користуються шляхами, –

тягне за собою накладення штрафу від 0,2 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ті самі порушення, вчинені особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, які перебувають у стані сп'яніння, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд або іншого майна чи створення аварійної обстановки, а так само залишення особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, –

тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 127. Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин

Непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху –

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Порушення правил дорожнього руху особами, що керують транспортними засобами, обладнаними двигуном з робочим об'ємом до 50 куб. см, велосипедами, а також особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин, –

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі порушення, вчинені особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, які перебувають у стані сп'яніння, –

тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, –

тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


15.

Стаття 128. Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам

Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан і обладнання яких не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, переобладнаних без відповідного дозволу, не зареєстрованих у встановленому порядку або таких, що не пройшли державного технічного огляду, –

тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій або інших посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 128. Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам

Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан і обладнання яких не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, переобладнаних без відповідного погодження, не зареєстрованих у встановленому порядку або таких, що не пройшли державного технічного огляду, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності від восьми до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


16.

Стаття 128-1. Порушення або невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, невиконання припису про усунення порушень таких правил, норм і стандартів


Порушення або невиконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на підприємствах, в установах та організаціях при розробці та виготовленні транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання при проектуванні, реконструкції та ремонті шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, а також невиконання припису державної автоінспекції про усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, –

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 128-1. Порушення або невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, невиконання припису про усунення порушень таких правил, норм і стандартів

Порушення або невиконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності під час виготовлення та ремонту транспортних засобів і деталей до них або встановлення на них інших предметів додаткового обладнання, а також під час будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд і залізничних переїздів –

тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


Порушення, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів чи іншого майна, або шкоду життю та здоров’ю людей –

тягнуть за собою накладення штрафу від одинадцяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання припису посадової особи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України про усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, –

тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

17.

Стаття 129. Допуск до керування транспортними засобами або суднами водіїв чи судноводіїв, які перебувають у стані сп'яніння, або осіб, які не мають права керування транспортним засобом

Допуск до керування транспортними засобами водіїв, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або у хворобливому стані, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або таких, що не пройшли у встановлений строк медичного огляду, –

тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій або інших посадових осіб, відповідальних за допуск водіїв до керування транспортними засобами, від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Допуск до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортними засобами, –

тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій або інших посадових осіб, відповідальних за допуск водіїв до керування транспортними засобами, від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Допуск до керування річковим або маломірним судном осіб, які перебувають у стані сп'яніння, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за експлуатацію суден, від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 129. Допуск до керування транспортними засобами або суднами водіїв чи судноводіїв, які перебувають у стані сп'яніння, або осіб, які не мають права керування транспортним засобом

Допуск до керування транспортними засобами водіїв, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або таких, що не пройшли у встановлений строк медичного огляду, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності від семи до дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.



Допуск до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортними засобами відповідної категорії, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності від чотирьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян



Допуск до керування річковим або маломірним судном осіб, які перебувають у стані сп'яніння, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за експлуатацію суден, від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

18.

Стаття 130. Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані сп'яніння




Керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, а так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, –

тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від одного до двох років і на інших осіб – накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.









Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень: керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, –

тягне за собою накладення штрафу на водіїв від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від двох до трьох років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб – накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.


Керування річковими або маломірними суднами судноводіями у стані сп'яніння, передача керування судном особі, яка перебуває в стані сп'яніння, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного року до трьох років.







Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування плавучими засобами, –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 130. Керування транспортними засобами або суднами особами, у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, –

тягнуть за собою позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від одного до двох років, а на осіб, що не мають права керування транспортним засобом – накладення штрафу у розмірі від п’ятдесяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першої цієї статті, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі від вісімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.











Керування річковими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного року до трьох років.

Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, учинені особами, які не мають права керування плавучими засобами, –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

19.

Стаття 132. Самовільне використання транспортних засобів, машин чи механізмів або зберігання транспортних засобів у невстановлених місцях



Самовільне використання з корисливою метою транспортних засобів, машин чи механізмів, що належать підприємствам, установам, організаціям, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від трьох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на водіїв транспортних засобів – накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Зберігання транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, поза встановленими місцями їх стоянки –

тягне за собою попередження або накладення штрафу на водіїв чи посадових осіб, відповідальних за зберігання і використання транспортних засобів, від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Стаття 132. Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами

Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, а також правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, –

тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та нарахування шести штрафних балів, а на посадових осіб і фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності – від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

20.

Стаття 133. Порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів, великогабаритних та великовагових вантажів на транспорті

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів ручною кладдю на залізничному транспорті –

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на морському і річковому транспорті –

тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від двох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з оплатним вилученням або конфіскацією зазначених речовин і предметів або без таких, і на посадових осіб – від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил перевезення небезпечних, великогабаритних та великовагових вантажів на автомобільному транспорті –

тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Провезення в автобусах, маршрутних таксі, тролейбусах або трамваях, а також здача в багаж чи в камеру схову на автомобільному транспорті небезпечних речовин або предметів –

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перелік небезпечних речовин або предметів визначається правилами перевезення, що діють на відповідних видах транспорту.

Стаття 133. Порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів, великогабаритних та великовагових вантажів на транспорті

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів ручною кладдю на залізничному транспорті, –

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на морському і річковому транспорті –

тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від двох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з оплатним вилученням або конфіскацією зазначених речовин і предметів або без таких, і на посадових осіб – від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.








Провезення в автобусах, маршрутних таксі, тролейбусах або трамваях, а також здача в багаж чи в камеру схову на автомобільному транспорті небезпечних речовин або предметів, –

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перелік небезпечних речовин або предметів визначається правилами перевезення, що діють на відповідних видах транспорту.

21.

Стаття 139. Пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд та технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів для їх усунення


Пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для дорожнього руху, в тому числі забруднення шляхового покриття або невжиття необхідних заходів до їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжиття посадовими особами заходів щодо заборони руху підвідомчих транспортних засобів і машин на гусеничному ходу шляхами, удосконалене покриття яких може бути пошкоджено, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.







Порушення, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів чи іншого майна, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


Стаття 139. Пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів до їх усунення

Пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для дорожнього руху, у тому числі забруднення дорожнього покриття або невжиття необхідних заходів до їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжиття уповноваженими посадовими особами заходів до заборони руху підвідомчих технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і машин на гусеничному ходу автомобільними дорогами і вулицями, покриття яких може бути пошкоджене, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від чотирьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб і фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності – від семи до дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів чи іншого майна, або шкоду життю та здоров’ю людей –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від шести до дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб і фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності – від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

22.

Стаття 140. Порушення правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт


Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху –

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від одного до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.



Порушення посадовими особами визначеного порядку погодження з державною автоінспекцією: маршрутів руху транспортних засобів загального користування; встановлення у безпосередній близькості від шляху транспарантів, плакатів; обладнання шляхів технічними засобами організації дорожнього руху; переобладнання транспортних засобів та встановлення на них спеціальної світлової і звукової сигналізації; буксирування механічних транспортних засобів; проведення на шляхах масових заходів; провадження будь-яких робіт на шляхах; виготовлення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт шляхів, залізничних переїздів та інших шляхових споруд, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення дороги в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.




Порушення, передбачені частиною першою або другою чи третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 140. Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці дорожнього руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для дорожнього руху, –

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Установлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об’єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування без погодження з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб і фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності – від чотирьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від від семи до дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від від чотирнадцяти до шістнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частиною першою або другою чи третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, або шкоду життю та здоров’ю людей

тягне за собою накладення штрафу на громадян від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб і фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності – від шістнадцяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

23.

Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)

Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41, статтями 41-1 - 41-3, 42-1 - 42-3, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 46-1, 51 - 51-2, частинами другою, четвертою та п'ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 90, 91, 92-1, 96-1, 98, 101-103, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, статтями 121, 122, 122-1, 122-2, 123, 124, 130, 132, частиною третьою статті 133, статтею 146, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 160-2, 162, 163 - 163-4, 164, 164-3, 164-5 - 164-14, 166-1 - 166-4, 166-7 - 166-12, 173 - 173-2, 174, 177-2, частиною третьою статті 178, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 184 - 185-11, 186-5 - 188-1, 188-13, 188-14, 188-16, 188-17, 188-19, 188-22, частиною першою статті 189-1, статтями 190, 191, 193, 195-1 - 195-6, частиною першою статті 203, статтями 204 - 206-1, 212-2 - 212-20 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.


Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)

Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41, статтями 41-1 - 41-3, 42-1 - 42-3, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 46-1, 51 - 51-2, частинами другою, четвертою та п'ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 90, 91, 92-1, 96-1, 98, 101-103, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, частиною третьою статті 122, статтями 122-2, 122-3, частиною третьою статті 123, частинами першою та третьою статті 124, статтями 125-1, 126, 130, частиною третьою статті 133, статтею 146, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 160-2, 162, 163 - 163-4, 164, 164-3, 164-5 - 164-14, 166-1 - 166-4, 166-7 - 166-12, 173 - 173-2, 174, 177-2, частиною третьою статті 178, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 184 - 185-11, 186-5 - 188-1, 188-13, 188-14, 188-16, 188-17, 188-19, 188-22, частиною першою статті 189-1, статтями 190, 191, 193, 195-1 - 195-6, частиною першою статті 203, статтями 204 - 206-1, 212-2 - 212-20 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

24.

Стаття 222. Органи внутрішніх справ (міліція)

Органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, за порушення правил паспортної системи, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (частина перша статті 44, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя і четверта статті 109, статті 110, 111, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, статті 122-3, 124-1 – 128-1, частини перша і друга статті 129, стаття 132, частини перша, друга, четверта і п'ята статті 133, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), статті 137, 139, 140, 161, 164-4, 173, 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 189-2, 192, 194, 195, статті 197-201).








Від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1) за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, частиною другою статті 106-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 109, статтями 110, 111, частиною третьою статті 114, частиною першою статті 115, статтею 116-2, частиною другою статті 117, частинами першою і другою статті 119, частинами першою, другою і п'ятою статті 133, частиною другою статті 135, статтею 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), статтями 137, 161, статтями 164-4, 173, статтею 203 цього Кодексу, – начальники органів внутрішніх справ та їх заступники, а статтями 176, 177, частинами першою і другою статті 178, статтями 189-2, 192, 194, 195, 197-201 цього Кодексу – начальники або заступники начальників районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ;

за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 109, статтями 110, 111, частиною третьою статті 114, частиною першою статті 115, статтею 116-2, частиною другою статті 117, частинами першою і другою статті 133, частиною другою статті 135 цього Кодексу, крім того, – начальники лінійних пунктів міліції, а за порушення, передбачені частиною третьою статті 109, статтею 110 цього Кодексу, – також і інші працівники міліції, на яких покладено нагляд за додержанням відповідних правил. Розмір штрафу, що накладається начальниками лінійних пунктів міліції, не може перевищувати чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 176, 177 частинами першою і другою статті 178 цього Кодексу, крім того – начальники або заступники начальників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, прирівняних до районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальники відділень міліції, що є в системі органів внутрішніх справ, а за правопорушення, передбачені статтею 177 і частинами першою та другою статті 178 цього Кодексу, – також дільничні інспектори (старші дільничні інспектори) міліції;

2) за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 121-1, 122-3, 124-1, частинами першою і другою статті 126, частинами третьою і четвертою статті 127, статтями 128, 128-1, частинами першою і другою статті 129, частиною четвертою статті 133, статтями 139, 140 цього Кодексу, – начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, Головного управління) Державної автомобільної інспекції, начальник або заступник начальника відділу (управління, Головного управління) дорожньої міліції, командир або заступник командира окремого підрозділу дорожньо-патрульної служби. В разі відсутності у районному, міському, районному у місті відділі внутрішніх справ відділення (відділу) Державної автомобільної інспекції зазначені справи розглядаються начальником або заступником начальника відділу внутрішніх справ. У розгляді таких справ можуть брати участь представники трудових колективів і громадських організацій;

3) за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 125, частиною третьою статті 126, частинами першою і другою статті 127 цього Кодексу, – працівники Державної автомобільної інспекції, які мають спеціальні звання.

Стаття 222. Органи внутрішніх справ (міліція)

Органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, за порушення правил паспортної системи, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (частина перша статті 44, 80 і 81 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя і четверта статті 109, статті 110, 111, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, статті 121, 121-1, частини перша та друга статті 122, стаття 122-1, частина перша та друга статті 123, частина друга статті 124, статті 124-1, 125, 127, 128, 128-1, частини перша і друга статті 129, стаття 132, частини перша, друга, четверта статті 133, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), статті 137, 139, 140, 161, 164-4, 173, 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 189-2, 192, 194, 195, статті 197-201).

Від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1) за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, частиною другою статті 106-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 109, статтями 110, 111, частиною третьою статті 114, частиною першою статті 115, статтею 116-2, частиною другою статті 117, частинами першою і другою статті 119, частинами першою, другою статті 133, частиною другою статті 135, статтею 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), статтями 137, 161, статтями 164-4, 173, статтею 203 цього Кодексу, – начальники органів внутрішніх справ та їх заступники, а статтями 176, 177, частинами першою і другою статті 178, статтями 189-2, 192, 194, 195, 197-201 цього Кодексу – начальники або заступники начальників районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ;

за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 109, статтями 110, 111, частиною третьою статті 114, частиною першою статті 115, статтею 116-2, частиною другою статті 117, частинами першою і другою статті 133, частиною другою статті 135 цього Кодексу, крім того, – начальники лінійних пунктів міліції, а за порушення, передбачені частиною третьою статті 109, статтею 110 цього Кодексу, – також і інші працівники міліції, на яких покладено нагляд за додержанням відповідних правил. Розмір штрафу, що накладається начальниками лінійних пунктів міліції, не може перевищувати чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 176, 177 частинами першою і другою статті 178 цього Кодексу, крім того – начальники або заступники начальників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, прирівняних до районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальники відділень міліції, що є в системі органів внутрішніх справ, а за правопорушення, передбачені статтею 177 і частинами першою та другою статті 178 цього Кодексу, – також дільничні інспектори (старші дільничні інспектори) міліції;

2) за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 128-1, 139, 140 цього Кодексу, – начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, департаменту), командир або заступник командира окремого підрозділу Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, начальник відділу внутрішніх справ або особа, що виконує його обов’язки;












3) за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), 121, 121-1, частиною першою та другою статті 122, статтею 122-1, частинами першою та другою статті 123, частиною другою статті 124, статтями 125, 127, 128, 129, 132 – працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання

25.

Стаття 235-1. Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів – військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушення, передбачені частинами першою і другою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою і третьою статті 122, статтею 122-3, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною другою статті 132, частиною четвертою статті 133 цього Кодексу.

Від імені військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядати справи про адміністративні правопорушення мають право посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Посадова особа військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, розглянувши справу про зазначені у частині першій цієї статті правопорушення, може накласти на винних адміністративне стягнення у вигляді попередження або передати матеріали про ці правопорушення відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Протоколи про вчинені водіями військових транспортних засобів – військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків порушення правил дорожнього руху, за які може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, передаються військовим інспектором безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України до суду.

Матеріали про вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушення, передбачені статтями 80, 126, 128, 128-1, частинами першою і другою статті 129 і статтею 140 цього Кодексу, передаються військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Стаття 235-1. Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів – військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушення, передбачені частинами першою і другою статті 121, статтями 121, 121-1, частиною першою та другою статті 122, статтею 122-1, частиною першою та другою статті 123, частиною другою статті 124, статтями 124-1, 125, статтею 132 цього Кодексу.

Від імені військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядати справи про адміністративні правопорушення мають право посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Посадова особа військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, розглянувши справу про зазначені у частині першій цієї статті правопорушення, може накласти на винних адміністративне стягнення у вигляді попередження або передати матеріали про ці правопорушення відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Протоколи про вчинені водіями військових транспортних засобів – військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків порушення правил дорожнього руху, за які може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, передаються військовим інспектором безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України до суду.

Матеріали про вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушення, передбачені статтями 80, 126, 128, 128-1, частинами першою і другою статті 129 і статтею 140 цього Кодексу, передаються військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

26.

Стаття 242-1. Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України

Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47–50, 52-55, 57–74, 76–77-1, статтею 78 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 78-1–79-1 та статтями 80 – 83 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), частинами першою та третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 91-1 – 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5.

Стаття 242-1. Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України

Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів України розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47–50, 52-55, 57–74, 76–77-1, статтею 78 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 78-1–79-1 та статтями 80–83 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автомототранспортних та інших пересувних засобів), частинами першою та третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 91-1–91-4, статтею 95(крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та норм ядерної безпеки), статтею 153,статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5.


Від імені органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1) за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47–50, 52- 55, 57–74, 76–77-1, статтею 78 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 78-1–79-1 та статтями 80–83 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), частинами першою та третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 91-1–91-4, статтею 95 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та норм ядерної безпеки), статтею 153 (щодо вимог з охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і радіаційної безпеки), статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 (щодо вимог з охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і радіаційної безпеки) цього Кодексу, – Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного, Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища.

Старшими державними інспекторами та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища штраф до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за правопорушення, передбачені статтями 70, 73, 77, частинами першою та третьою статті 85, статтею 153 цього Кодексу, може стягуватися на місці.

Від імені органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1) за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47–50, 52- 55, 57–74, 76–77-1, статтею 78 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 78-1–79-1 та статтями 80–83 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), частинами першою та третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 91-1–91-4, статтею 95 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та норм ядерної безпеки), статтею 153 (щодо вимог з охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і радіаційної безпеки), статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 (щодо вимог з охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і радіаційної безпеки) цього Кодексу, – Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного, Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища.

Старшими державними інспекторами та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища штраф до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за правопорушення, передбачені статтями 70, 73, 77, частинами першою та третьою статті 85, статтею 153 цього Кодексу, може стягуватися на місці.

27.

Стаття 251. Докази

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 251. Докази

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

28.

Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ (частина перша статті 44, статті 44-1, 46-1, 51, 51-2, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, статті 121, 122, 122-1, 122-2, 123, 124, 130, 132, частина третя статті 133, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), статті 148, 151, 154, 155, 155-2 - 156-2, 159, 160, 160-2, 162, 164 - 164-11, 165-1, 165-2, 173 - 173-2, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 181-3 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 188, 189 - 196, 212-6, частина перша статті 203, статті 204, 205 - 206-1, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-20);


органів державного пожежного нагляду (статті 164, 183);

органів охорони здоров'я (статті 45, 46, статті 167 - 170 (про правопорушення, пов'язані з недодержанням вимог стандартів, норм, правил і технічних умов щодо лікарських засобів), стаття 183 - щодо завідомо неправдивого виклику швидкої медичної допомоги);

органів державної служби з карантину рослин (статті 105 - 106-2);

органів охорони пам'яток історії та культури (стаття 92);

органів державного енергонагляду (стаття 103-1);

органів Державної інспекції з енергозбереження (статті 98, 101-103, 188-14;

органів Міністерства транспорту України (статті 136, 141, 142);

органів зв'язку (статті 144 - 148-4, 188-7);

органів у справах захисту прав споживачів (статті 42-2, 156, 164-6, 164-7);

фінансових органів (статті 164, 164-1);

підприємств і організацій, у віданні яких є електричні мережі (статті 99, 103-1);

підприємств і організацій, які експлуатують магістральні трубопроводи (стаття 138);

органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби (статті 42-1 - 42-3, 188-22);

органів державного ветеринарного нагляду (статті 42-1 - 42-3, 188-22);

органів Міністерства праці та соціальної політики України (частина перша статті 41, статті 41-1 - 41-3, 188-1);

лабораторій радіаційного контролю міністерств і відомств України, організацій споживчої кооперації (стаття 42-2);

державних органів реєстрації актів цивільного стану (стаття 212-1);

органів Антимонопольного комітету України (стаття 164-3, 166-1 - 166-4);

органів управління кінематографією (стаття 164-6 - в частині демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів у кіно- і відеомережі; стаття 164-7 - в частині порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів у кіно- і відеомережі; стаття 164-8 - в частині недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу в кіно- і відеомережі);

органів Державної прикордонної служби України (частини друга, четверта і п'ята статті 85, статті 185-10, 191, частина перша статті 203, статті 204 - 206-1);

Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (стаття 164-6 - в частині демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів на каналах мовлення телебачення України; стаття 164-7 - в частині порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів на каналах мовлення телебачення України; стаття 164-8 - в частині недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу на каналах мовлення телебачення України, стаття 212-9);

органів Служби безпеки України (стаття 164 (у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба), статті 195-5, 212-2 (крім пункту 9 частини першої), 212-5 і 212-6);

органів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (стаття 164 (у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба), пункт 9 частини першої статті 212-2);

органів державної податкової служби (статті 51-2, 155-1, 163-1 - 163-4, 164, 164-5, 177-2);

органів рибоохорони (статті 85, 85-1, 88-1);

органів мисливського господарства (статті 85, 85-1, 88-1);

органів Міністерства екології та природних ресурсів України (статті 85, 85-1, 88, 88-1, 88-2, 90, 91);

органів повітряного транспорту (частина друга статті 112, частина третя статті 133);

органів, що здійснюють контроль за видобутком дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (частина перша статті 189-1);

державних органів управління племінною справою у тваринництві (стаття 107-1);

інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю (частина перша статті 96-1);

Національного банку України (статті 164-11, 166-7 - 166-9);

органів державної контрольно-ревізійної служби України (статті 164-12, 164-14);

Рахункової палати (статті 164-12, 164-14, 188-19);

органів управління архівною справою і діловодством (стаття 92-1);

служби державної охорони природно-заповідного фонду України (стаття 91);

органів Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки (стаття 188-16);

органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків - статті 44, 173, 174, 182, 184-1, 185 і 185-7);

спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю (статті 188-17, 212-4);

спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (стаття 166-9);

Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (статті 163, 166-9);

органів виконавчої влади, що проводять реєстрацію друкованого засобу масової інформації (стаття 186-6);

секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (стаття 188-19);

відділу контролю Апарату Верховної Ради України (стаття 188-19);

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг (стаття 164-14);

підприємств і організацій, у віданні яких є об'єкти електроенергетики (стаття 185-12);

спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, державної регуляторної політики та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та його територіальних органів (статті 166-11, 166-12);

2) посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (статті 103-1, 103-2, 104, стаття 105 (за порушення правил боротьби з бур'янами), частина перша статті 106-1, статті 106-2, 149 - 154, 155, 156, 159 - 160, 160-2, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5; статті 78 - 84 (крім порушень санітарно-гігієнічних правил і норм по охороні атмосферного повітря, а також правопорушень, пов'язаних з перевищенням нормативів рівня шуму, утворюваного автомототранспортними засобами під час роботи);

2-1) посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами селищних, міських рад або місцевими державними адміністраціями (частина друга статті 96-1);

2-2) голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, комісії з референдуму (статті 212-11, 212-15 - 212-20); 2-3) кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі (статті 212-16 - 212-18, 212-20)";

3) власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган (статті 51, 132, 179);

4) посадові особи, уповноважені відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать аеродроми (частини перша, третя, четверта і п'ята статті 111 (про порушення, вчинені на аеродромах, не внесених до державного реєстру аеродромів України, поза територією аеродромів та на посадкових майданчиках);

5) працівники, які здійснюють охорону підприємств, установ, організацій (стаття 179);

6) державні виконавці (статті 51-1, 188-13);

7) секретар судового засідання, секретар суду (статті 185-3, 185-5, частина перша статті 185-6);

8) слідчий, особа, яка провадить дізнання, прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури (частина четверта статті 184, стаття 185-4, частина друга статті 185-6, статті 185-8, 185-11);

9) представники громадських організацій або органів громадської самодіяльності:

член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (статті 92, 132, 148, 154, 160, 175-1, 179, 185-7, 186-2, 186-4);

громадський інспектор Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (стаття 92);

10) державні інспектори з питань інтелектуальної власності (статті 51-2, 164-9, 164-13);

11) прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури (стаття 212-3);

12) державні інспектори з охорони прав на сорти рослин (стаття 51-2).














У справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-15 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Крім того, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати:

1) посадові особи органів, що здійснюють контроль за використанням нафтопродуктів у промисловості та сільському господарстві (стаття 161);

2) член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (статті 65, 66, 70, 73, 77, 82, 89, 90-1, 121 - 128, частини перша і друга статті 129, частини перша і друга статті 130, статті 139, 140, 153 та 202 );

3) позаштатний інспектор Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства (частини перша, третя, четверта і п'ята статті 116, частина друга статті 116-1, частина третя статті 116-2, частина перша статті 117, стаття 118, частина третя статті 129, частини третя і четверта статті 130, частини перша і друга статті 131);

4) громадський лісовий інспектор (статті 63, 64 - 70, 73, 77);

5) громадський мисливський інспектор (стаття 91-2 в частині порушення правил полювання);

6) громадський інспектор органів рибоохорони (стаття 91-2 в частині порушення правил рибальства і охорони рибних запасів);

7) громадський інспектор з охорони довкілля (статті 65-1, 77, 77-1, 78, 82, 89 (щодо диких тварин), статті 91-2, 153);

8) посадові особи підприємств, установ і організацій, що здійснюють охорону, використання і відтворення тваринного світу;

9) посадові особи органів залізничного транспорту (стаття 123);

10) працівники відомчої, сільської пожежної охорони та члени добровільних пожежних дружин (команд), протипожежних об'єднань громадян (статті 120, 175, 188-8);

11) посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями і військовозобов'язаними, призваними на збори, - частина четверта статті 122, статті 122-1, 122-2, частина третя статті 123, стаття 124, частини перша і друга статті 130, частина перша статті 132, а також про всі порушення правил дорожнього руху, вчинені особами (крім військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори), які керують транспортними засобами Збройних Сил України та інших військових формувань);

12) адміністрація підприємств, установ і організацій (стаття 132);

( Пункт 13 частини другої статті 255 виключено на підставі Закону N 2787-III від 15.11.2001 )

14) посадові особи органів внутрішніх справ (частина перша статті 59 (про правопорушення, вчинені в межах санітарних зон, джерел водопостачання), частина перша статті 61 (щодо пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв), стаття 77-1);

( Пункт 15 частини другої статті 255 виключено на підставі Закону N 548-IV від 20.02.2003 )

16) посадові особи органів Державної прикордонної служби України (частини перша і третя статті 85, статті 121-1, 195);

17) державні інспектори з охорони прав на сорти рослин (стаття 104-1).

У випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.

Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ (частина перша статті 44, статті 44-1, 46-1, 51, 51-2, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частина третя статті 122, статті 122-2, 122-3, частина третя статті 123, частина перша статті 124, статті 125-1, 126, 130, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), статті 148, 151, 154, 155, 155-2 - 156-2, 159, 160, 160-2, 162, 164 - 164-11, 165-1, 165-2, 173 - 173-2, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 181-3 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 188, 189 - 196, 212-6, частина перша статті 203, статті 204, 205 - 206-1, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-20);

органів державного пожежного нагляду (статті 164, 183);

органів охорони здоров'я (статті 45, 46, статті 167 - 170 (про правопорушення, пов'язані з недодержанням вимог стандартів, норм, правил і технічних умов щодо лікарських засобів), стаття 183 - щодо завідомо неправдивого виклику швидкої медичної допомоги);

органів державної служби з карантину рослин (статті 105 - 106-2);

органів охорони пам'яток історії та культури (стаття 92);

органів державного енергонагляду (стаття 103-1);

органів Державної інспекції з енергозбереження (статті 98, 101-103, 188-14;

органів Міністерства транспорту України (статті 136, 141, 142);

органів зв'язку (статті 144 - 148-4, 188-7);

органів у справах захисту прав споживачів (статті 42-2, 156, 164-6, 164-7);

фінансових органів (статті 164, 164-1);

підприємств і організацій, у віданні яких є електричні мережі (статті 99, 103-1);

підприємств і організацій, які експлуатують магістральні трубопроводи (стаття 138);

органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби (статті 42-1 - 42-3, 188-22);

органів державного ветеринарного нагляду (статті 42-1 - 42-3, 188-22);

органів Міністерства праці та соціальної політики України (частина перша статті 41, статті 41-1 - 41-3, 188-1);

лабораторій радіаційного контролю міністерств і відомств України, організацій споживчої кооперації (стаття 42-2);

державних органів реєстрації актів цивільного стану (стаття 212-1);

органів Антимонопольного комітету України (стаття 164-3, 166-1 - 166-4);

органів управління кінематографією (стаття 164-6 - в частині демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів у кіно- і відеомережі; стаття 164-7 - в частині порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів у кіно- і відеомережі; стаття 164-8 - в частині недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу в кіно- і відеомережі);

органів Державної прикордонної служби України (частини друга, четверта і п'ята статті 85, статті 185-10, 191, частина перша статті 203, статті 204 - 206-1);

Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (стаття 164-6 - в частині демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів на каналах мовлення телебачення України; стаття 164-7 - в частині порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів на каналах мовлення телебачення України; стаття 164-8 - в частині недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу на каналах мовлення телебачення України, стаття 212-9);

органів Служби безпеки України (стаття 164 (у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба), статті 195-5, 212-2 (крім пункту 9 частини першої), 212-5 і 212-6);

органів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (стаття 164 (у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба), пункт 9 частини першої статті 212-2);

органів державної податкової служби (статті 51-2, 155-1, 163-1 - 163-4, 164, 164-5, 177-2);

органів рибоохорони (статті 85, 85-1, 88-1);

органів мисливського господарства (статті 85, 85-1, 88-1);

органів Міністерства екології та природних ресурсів України (статті 85, 85-1, 88, 88-1, 88-2, 90, 91);

органів повітряного транспорту (частина друга статті 112, частина третя статті 133);

органів, що здійснюють контроль за видобутком дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (частина перша статті 189-1);

державних органів управління племінною справою у тваринництві (стаття 107-1);

інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю (частина перша статті 96-1);

Національного банку України (статті 164-11, 166-7 - 166-9);

органів державної контрольно-ревізійної служби України (статті 164-12, 164-14);

Рахункової палати (статті 164-12, 164-14, 188-19);

органів управління архівною справою і діловодством (стаття 92-1);

служби державної охорони природно-заповідного фонду України (стаття 91);

органів Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки (стаття 188-16);

органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків - статті 44, 173, 174, 182, 184-1, 185 і 185-7);

спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю (статті 188-17, 212-4);

спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (стаття 166-9);

Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (статті 163, 166-9);

органів виконавчої влади, що проводять реєстрацію друкованого засобу масової інформації (стаття 186-6);

секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (стаття 188-19);

відділу контролю Апарату Верховної Ради України (стаття 188-19);

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг (стаття 164-14);

підприємств і організацій, у віданні яких є об'єкти електроенергетики (стаття 185-12);

спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, державної регуляторної політики та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та його територіальних органів (статті 166-11, 166-12);

2) посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (статті 103-1, 103-2, 104, стаття 105 (за порушення правил боротьби з бур'янами), частина перша статті 106-1, статті 106-2, 149 - 154, 155, 156, 159 - 160, 160-2, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5; статті 78 - 84 (крім порушень санітарно-гігієнічних правил і норм по охороні атмосферного повітря, а також правопорушень, пов'язаних з перевищенням нормативів рівня шуму, утворюваного автомототранспортними засобами під час роботи);

2-1) посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами селищних, міських рад або місцевими державними адміністраціями (частина друга статті 96-1);

2-2) голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, комісії з референдуму (статті 212-11, 212-15 - 212-20); 2-3) кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі (статті 212-16 - 212-18, 212-20)";

3) власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган (статті 51, 179);

4) посадові особи, уповноважені відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать аеродроми (частини перша, третя, четверта і п'ята статті 111 (про порушення, вчинені на аеродромах, не внесених до державного реєстру аеродромів України, поза територією аеродромів та на посадкових майданчиках);

5) працівники, які здійснюють охорону підприємств, установ, організацій (стаття 179);

6) державні виконавці (статті 51-1, 188-13);

7) секретар судового засідання, секретар суду (статті 185-3, 185-5, частина перша статті 185-6);

8) слідчий, особа, яка провадить дізнання, прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури (частина четверта статті 184, стаття 185-4, частина друга статті 185-6, статті 185-8, 185-11);

9) представники громадських організацій або органів громадської самодіяльності:

член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (статті 92, 148, 154, 160, 175-1, 179, 185-7, 186-2, 186-4);

громадський інспектор Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (стаття 92);

10) державні інспектори з питань інтелектуальної власності (статті 51-2, 164-9, 164-13);

11) прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури (стаття 212-3);

12) державні інспектори з охорони прав на сорти рослин (стаття 51-2).

13) посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями і військовозобов'язаними, призваними на збори), - частиною третьою статті 122, статтею 122-2, частиною третьою статті 123, частинами першою статті 124, статтями 125-1, 126, 130, а також про всі порушення правил дорожнього руху, вчинені особами (крім військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори), які керують транспортними засобами Збройних Сил України та інших військових формувань.

У справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-15 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Крім того, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати:

1) посадові особи органів, що здійснюють контроль за використанням нафтопродуктів у промисловості та сільському господарстві (стаття 161);

2) член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (статті 65, 66, 70, 73, 77, 82, 89, 90-1, 153 та 202 );



3) позаштатний інспектор Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства (частини перша, третя, четверта і п'ята статті 116, частина друга статті 116-1, частина третя статті 116-2, частина перша статті 117, стаття 118, частина третя статті 129, частини третя і четверта статті 130, частини перша і друга статті 131);

4) громадський лісовий інспектор (статті 63, 64 - 70, 73, 77);

5) громадський мисливський інспектор (стаття 91-2 в частині порушення правил полювання);

6) громадський інспектор органів рибоохорони (стаття 91-2 в частині порушення правил рибальства і охорони рибних запасів);

7) громадський інспектор з охорони довкілля (статті 65-1, 77, 77-1, 78, 82, 89 (щодо диких тварин), статті 91-2, 153);

8) посадові особи підприємств, установ і організацій, що здійснюють охорону, використання і відтворення тваринного світу;

9) посадові особи органів залізничного транспорту (стаття 123);

10) працівники відомчої, сільської пожежної охорони та члени добровільних пожежних дружин (команд), протипожежних об'єднань громадян (статті 120, 175, 188-8);

виключити п.11












12) адміністрація підприємств, установ і організацій (стаття 132);

( Пункт 13 частини другої статті 255 виключено на підставі Закону N 2787-III від 15.11.2001 )

14) посадові особи органів внутрішніх справ (частина перша статті 59 (про правопорушення, вчинені в межах санітарних зон, джерел водопостачання), частина перша статті 61 (щодо пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв), стаття 77-1);

( Пункт 15 частини другої статті 255 виключено на підставі Закону N 548-IV від 20.02.2003 )

16) посадові особи органів Державної прикордонної служби України (частини перша і третя статті 85, статті 121-1, 195);

17) державні інспектори з охорони прав на сорти рослин (стаття 104-1);

У випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.

29.

відсутня

Стаття 265-1. Тимчасове затримання транспортних засобів

У разі вчинення водієм порушень, передбачених частинами першою, другою, четвертою статті 121, статтями 121-1, 126, 130 та 132 цього Кодексу, працівник міліції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку до усунення порушення. Про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне порушення.

Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках чи стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

30.

Стаття 266. Відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп'яніння

Водії, судноводії та інші особи, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними суднами і щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами або суднами та оглядові на стан сп'яніння.

Направлення зазначених осіб для огляду на стан сп'яніння і проведення огляду їх провадиться в порядку, що визначається Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством юстиції України


Стаття 266. Відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп’яніння

Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп’яніння чи впливу лікарських препаратів.

Особи, які керують річковими і маломірними суднами і щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння, підлягають відстороненню від керування цими суднами та оглядові на стан сп’яніння.

Факт перебування особи в стані сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, установлюється на підставі її огляду, який проводиться працівниками міліції з використанням спеціальних технічних засобів та/або працівниками закладів охорони здоров’я.




Огляд водія (судноводія) на стан сп’яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником міліції в присутності двох свідків за згодою водія.

У разі відсутності згоди водія (судноводія) на проведення огляду працівником міліції за допомогою спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я. Перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп’яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп’яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Особи, які підлягають оглядові в закладах охорони здоров’я, повинні бути доставлені до таких закладів не пізніше ніж протягом двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров’я та складення висновку за його результатами проводиться в присутності працівника міліції. Кожний випадок огляду осіб на стан сп’яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров’я реєструється в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Огляд особи на стан сп’яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення зазначеної особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, що визначається Міністерством внутрішніх справ України і центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

У разі відсторонення зазначеної особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

31.

Стаття 267. Оскарження адміністративного затримання, огляду і вилучення речей та документів



Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей та документів може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящий посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві або до суду.

Стаття 267. Оскарження адміністративного затримання, огляду та вилучення речей та документів, висновку за результатами огляду особи на стан сп’яніння

Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей та документів, висновку за результатами огляду особи на стан сп’яніння, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящий посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві або до суду.

32.

Стаття 294. Повноваження судді, начальника органу внутрішніх справ, голови вищестоящого суду і начальника вищестоящого органу внутрішніх справ щодо перегляду справи

Постанову судді у справах про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41, статтями 41-1 - 41-3, 42-1 - 42-3, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 46-1, 51 - 51-2, частинами другою, четвертою та п'ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 90, 91, 92-1, 96-1, 98, 101-103, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, статтями 121, 122, 122-1, 122-2, 123, 124, 130, 132, частиною третьою статті 133, статтею 146, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 160-2, 162, 163 - 163-4, 164, 164-3, 164-5 - 164-14, 166-1 - 166-4, 166-7 - 166-12, 173 - 173-2, 174, 177-2, частиною третьою статті 178, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 184 - 185-11, 186-5 - 188-1, 188-13, 188-14, 188-16, 188-17, 188-19, 188-22, частиною першою статті 189-1, статтями 190, 191, 193, 195-1 - 195-6, частиною першою статті 203, статтями 204 - 206-1, 212-2 - 212-20 цього Кодексу, а також постанови у справах про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, можуть бути скасовані або змінені за протестом прокурора самим суддею, а також незалежно від наявності протесту прокурора - головою вищестоящого суду, його першим заступником або заступниками.



Постанову начальника органу внутрішніх справ по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 цього Кодексу, може бути скасовано або змінено за протестом прокурора самим начальником органу внутрішніх справ, а також незалежно від наявності протесту прокурора - начальником вищестоящого органу внутрішніх справ.


Стаття 294. Повноваження судді, начальника органу внутрішніх справ, голови вищестоящого суду і начальника вищестоящого органу внутрішніх справ щодо перегляду справи

Постанову судді у справах про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41, статтями 41-1 - 41-3, 42-1 - 42-3, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 46-1, 51 - 51-2, частинами другою, четвертою та п'ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 90, 91, 92-1, 96-1, 98, 101-103, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, частиною третьою статті 122, статтями 122-2, 122-3, частиною третьою статті 123, частииою першою статті 124, статтями 125-1, 126, 130, частиною третьою статті 133, статтею 146, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 160-2, 162, 163 - 163-4, 164, 164-3, 164-5 - 164-14, 166-1 - 166-4, 166-7 - 166-12, 173 - 173-2, 174, 177-2, частиною третьою статті 178, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 184 - 185-11, 186-5 - 188-1, 188-13, 188-14, 188-16, 188-17, 188-19, 188-22, частиною першою статті 189-1, статтями 190, 191, 193, 195-1 - 195-6, частиною першою статті 203, статтями 204 - 206-1, 212-2 - 212-20 цього Кодексу, а також постанови у справах про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, можуть бути скасовані або змінені за протестом прокурора самим суддею, а також незалежно від наявності протесту прокурора - головою вищестоящого суду, його першим заступником або заступниками.

Постанову начальника органу внутрішніх справ по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 цього Кодексу, може бути скасовано або змінено за протестом прокурора самим начальником органу внутрішніх справ, а також незалежно від наявності протесту прокурора - начальником вищестоящого органу внутрішніх справ.

33.

Стаття 303. Давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі зупинення виконання постанови відповідно до статті 291 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або протесту. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Стаття 303. Давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було направлено до виконання протягом одного року з дня винесення. У разі зупинення виконання постанови відповідно до статті 291 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або протесту. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов за справами про окремі види адміністративних правопорушень.

34.

Стаття 306. Порядок виконання постанови про винесення попередження

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику.

Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені статтею 285 цього Кодексу.

При винесенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення порушень, передбачених статтями 116, 116-2, 117, 125, частиною першою статті 127 цього Кодексу, воно оформляється способом, встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або Міністерством транспорту України.

Стаття 306. Порядок виконання постанови про винесення попередження

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику.

Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені статтею 285 цього Кодексу.

При винесенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення порушень, передбачених статтями 116, 116-2, 117 цього Кодексу, воно оформляється способом, встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або Міністерством транспорту України.


Глава 27
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО НАКЛАДЕННЯ ШТРАФУ

Глава 27
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО НАКЛАДЕННЯ ШТРАФУ, А ТАКОЖ ПРО НАРАХУВАННЯ ШТРАФНИХ БАЛІВ



Стаття 307-1. Порядок нарахування та обліку штрафних балів


Про нарахування штрафних балів та накладення штрафу виноситься постанова у випадках, передбачених цим Кодексом.


Відомості про нараховані штрафні бали вносяться працівниками Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у талон до посвідчення водія.


Суд, який прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу та нарахування штрафних балів, зобов’язаний у п’ятиденний строк повідомити про нараховані штрафні бали підрозділ Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України за місцем проживання чи перебування порушника.


Особа, якій при нарахуванні штрафних балів відповідні відомості не були внесені у талон до посвідчення водія, зобов’язана у місячний строк з часу оголошення чи вручення постанови про накладення адміністративного стягнення звернутися до підрозділу Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України за місцем проживання чи перебування для внесення даних до талону.

35.

Стаття 317. Органи, що виконують постанову про позбавлення спеціального права

Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів внутрішніх справ, зазначеними у пункті 2 частини другої статті 222 цього Кодексу.

Постанова про позбавлення права керування річковими і маломірними суднами виконується начальником Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства та його заступниками, капітаном річкового порту.

Постанова про позбавлення права полювання виконується зазначеними у частині другій статті 242 цього Кодексу посадовими особами органів, мисливського господарства.

Стаття 317. Органи, що виконують постанову про позбавлення спеціального права

Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів внутрішніх справ, зазначеними в пунктах 2 і 3 частини другої статті 222 цього Кодексу.

Постанова про позбавлення права керування річковими і маломірними суднами виконується начальником Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства та його заступниками, капітаном річкового порту.

Постанова про позбавлення права полювання виконується зазначеними у частині другій статті 242 цього Кодексу посадовими особами органів, мисливського господарства.

36.

Стаття 318. Порядок виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном

У разі винесення постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном вилучене відповідно до частини п’ятої статті 265 цього Кодексу посвідчення водія (свідоцтво, диплом) особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, не повертається.

Дія виданого замість вилученого посвідчення водія (свідоцтва, диплома) тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном продовжується до закінчення строку, встановленого для подання скарги, або до прийняття рішення по скарзі.

Стаття 318. Порядок виконання постанови про позбавлення права керування, річковим або маломірним судном

У разі винесення постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном вилучене відповідно до частини п’ятої статті 265 цього Кодексу посвідчення водія (свідоцтво, диплом) особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, не повертається.

Дія виданого замість вилученого посвідчення водія (свідоцтва, диплома) тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном продовжується до закінчення строку, встановленого для подання скарги, або до прийняття рішення по скарзі.


Якщо в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи або про заміну позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном іншим заходом стягнення (пункти 3 і 4 частини першої статті 293 цього Кодексу), вилучене посвідчення водія (свідоцтво, диплом) повертається особі, у якої його було вилучено.

Якщо в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи або про заміну позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном іншим заходом стягнення (пункти 3 і 4 частини першої статті 293 цього Кодексу), вилучене посвідчення водія (свідоцтво, диплом) повертається особі, у якої його було вилучено.

37.

Стаття 320. Підстава і порядок скорочення строку позбавлення спеціального права

При сумлінному ставленні до праці і зразковій поведінці особи, позбавленої на певний строк права керування транспортним засобом, річковим маломірним судном або права полювання орган (посадова особа), який наклав стягнення, може після закінчення не менш як половини призначеного строку скоротити за клопотанням громадської організації, трудового колективу строк позбавлення зазначеного права.

Âèêëþ÷èòè

38.

Стаття 321. Обчислення строків позбавлення спеціального права

Водії транспортних засобів, судноводії і особи, що порушили правила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.

Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, а також у разі його скорочення відповідно до статті 320 цього Кодексу особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені у неї документи. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після проходження нею перевірки знань правил дорожнього руху у Державній автомобільній інспекції.


Ñòàòòÿ 321. Îá÷èñëåííÿ ñòðîê³â ïîçáàâëåííÿ ñïåö³àëüíîãî ïðàâà

Водії транспортних засобів, судноводії і особи, що порушили правила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. З дня винесення постанови документ, що посвідчує спеціальне право, втрачає чинність і підлягає здачі у п’ятиденний строк до органу, що його видав. Якщо особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.

Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені у неї документи. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після складання нею державних іспитів для отримання права керування в Державній автомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України.

II

Закон України „Про міліцію”


Стаття 10. Основні обов'язки міліції

Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:

12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію та облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів;

Стаття 10. Основні обов'язки міліції

Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:

12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, контроль за додержанням законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію та облік колісних транспортних засобів та контроль за їх технічним станом, а також систематизацію відомостей про їх власників, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів;

2.

Стаття 11. Права міліції

Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:

21) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність страхового поліса (сертифіката), про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; проводити технічний огляд автомототранспорту;

організовувати при необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування транспортними засобами;

використовувати передбачені нормативними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах; затримувати і доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках;

відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил утримання шляхів, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги по забезпеченню громадської безпеки;

Стаття 11. Права міліції

Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:

21) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність страхового поліса (сертифіката), про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; проводити державний технічний огляд зареєстрованих колісних транспортних засобів;

організовувати при необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами;



використовувати передбачені нормативними актами технічні засоби для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху; тимчасово затримувати і у визначеному порядку доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законодавством;




відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

вимагати від відповідних установ та організацій, фізичних і юридичних осіб усунення порушень правил утримання та експлуатації автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, у встановленому порядку видавати приписи на усунення виявлених порушень, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних робіт та здійснення інших заходів на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, якщо при цьому не додержуються вимоги до забезпечення безпеки дорожнього руху та його учасників;

III

Закон України „Про дорожній рух”

1.

У тексті Закону слова „дорожньо-транспортні події” в усіх відмінках

замінити словами „дорожньо-транспортні пригоди” у відповідних відмінках;

2.

Відсутня

Стаття 3-1. Терміни, що використовуються в тексті цього Закону:

автомобільна дорога – лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів;

безпека дорожнього руху – стан процесу дорожнього руху, що визначає ступінь захищеності учасників дорожнього руху від дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків;

власник транспортного засобу – фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи;

водій транспортного засобу – особа, яка пройшла підготовку або перепідготовку відповідно до типової програми, успішно склала теоретичний і практичний іспити та отримала право на керування транспортним засобом відповідної категорії чи типу. До водія також прирівнюються особа, яка безпосередньо керує транспортним засобом і не має посвідчення водія (крім випадків навчання керуванню), вершник, візник, погонич тварин, який веде їх за повід. Водієм є також особа, яка навчає керуванню, знаходячись безпосередньо у транспортному засобі;

вулиця – автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів;

державна реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу – комплекс заходів пов’язаних з перевіркою наданих документів, які є підставою для здійснення реєстрації (перереєстрації), звіркою та при необхідності дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків;

державний облік зареєстрованих транспортних засобів – процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників;

дорожній рух – сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів або без таких у межах автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду;

дорожньо-транспортна пригода – подія (небезпечний випадок), що сталася під час руху дорожнього транспортного засобу, унаслідок якої загинули або травмовані люди чи завдані матеріальні збитки;

забезпечення безпеки дорожнього руху – діяльність, спрямована на попередження причин виникнення дорожньо-транспортних пригод, зниження тяжкості їх наслідків;

залізничний переїзд – перехрещення автомобільної дороги із залізничними коліями на одному рівні;

об’єкти дорожнього сервісу – спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, туалети, урни та контейнери для сміття.

3.

Стаття 9. Компетенція власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів

До компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить:

розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;

визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів;

участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом;

компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні події сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів;

забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;

організація і здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища;

забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;

передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам;

Стаття 9. Компетенція власників автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів

До компетенції власників автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить:

розробка програм і здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць і залізничних переїздів, зон відчуження;

визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць і залізничних переїздів;

участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом;

компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, за рішеннями судових органів;

забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;

організація і здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища;

забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;

передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам;


визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів;

передача права на будівництво комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства;

проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше;

термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об'єктів дорожнього сервісу;

розробка та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів системами термінового зв'язку для виклику державтоінспекції, швидкої медичної та технічної допомоги;

визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів;

передача права на будівництво комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства;

проведення робіт зі створення й утримання придорожніх зелених насаджень та інше;

термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах;

влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об'єктів дорожнього сервісу;

розробка та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів системами термінового зв'язку для виклику міліції, швидкої медичної та технічної допомоги;


обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання;

обладнання доріг, вулиць і залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання;


проведення лінійного аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

проведення лінійного аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;


виявлення аварійно небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних подій і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;

виявлення аварійно небезпечних ділянок і місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;


погодження маршрутів перевезення небезпечних, надгабаритних і великовагових вантажів;

погодження маршрутів перевезення небезпечних, над габаритних і великовагових вантажів;


забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху;

забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху;


своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості – невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;

своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості – невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;


організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;


вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

4.

Стаття 10. Компетенція власників транспортних засобів

До компетенції власників транспортних засобів належить:

здійснення заходів щодо розвитку, експлуатації та утримання транспортних засобів;

Стаття 10. Компетенція власників транспортних засобів

До компетенції власників транспортних засобів належить:

здійснення заходів щодо утримання транспортних засобів у належному технічному стані;


розвиток мережі навчальних закладів по підготовці та підвищенню кваліфікації водіїв транспортних засобів;

організація та здійснення заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху;

організація та здійснення заходів щодо захисту навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту;

організація та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дорожньо-транспортного травматизму;

вирішення питань експлуатації транспорту у надзвичайних ситуаціях.

здійснення заходів щодо підвищення кваліфікації водіїв, дотримання режиму праці та відпочинку;

організація та здійснення заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху;

організація та здійснення заходів щодо захисту навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту;

організація та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дорожньо-транспортного травматизму;

вирішення питань експлуатації транспорту в надзвичайних ситуаціях.

5.

Стаття 13. Участь об'єднань громадян і громадян у здійсненні заходів щодо безпеки дорожнього руху

Об'єднання громадян і громадяни мають сприяти державним органам у здійсненні заходів щодо безпеки дорожнього руху.

З метою запобігання дорожньо-транспортним подіям і забезпечення транспортної дисципліни на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності та господарювання утворюються комісії з безпеки руху, що діють на підставі положення, затверджуваного Міністерством транспорту України.

Міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади та об'єднання зобов'язані враховувати пропозиції об'єднань громадян і громадян з питань безпеки дорожнього руху.

Держава забезпечує проведення пільгової податкової політики щодо об'єднань громадян, головною метою яких є проведення заходів з безпеки дорожнього руху.

Стаття 13. Участь об'єднань громадян і громадян у здійсненні заходів щодо безпеки дорожнього руху

Об'єднання громадян і громадяни мають сприяти державним органам у здійсненні заходів щодо безпеки дорожнього руху.







Міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади та об'єднання зобов'язані враховувати пропозиції об'єднань громадян і громадян з питань безпеки дорожнього руху.

Держава забезпечує проведення пільгової податкової політики щодо об'єднань громадян, головною метою яких є проведення заходів з безпеки дорожнього руху.

6.

Стаття 14. Учасники дорожнього руху

Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху мають право на:

Стаття 14. Учасники дорожнього руху

Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху мають право на:


Безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;

Вивчення норм і правил дорожнього руху;

Отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України інформації про умови дорожнього руху.

Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов'язані:

Знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

Створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;

Виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Працівники органів внутрішніх справ, військової інспекції безпеки дорожнього руху, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, дорожньо-експлуатаційних служб при виконанні службових обов'язків можуть відступати від окремих вимог Правил дорожнього руху лише у випадках і при виконанні умов, викладених у них.

безпечні умови дорожнього руху, відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;

вивчення норм і правил дорожнього руху;

отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України інформації про умови дорожнього руху.

Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов'язані:

знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;

виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Працівники органів внутрішніх справ, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, дорожньо-експлуатаційних служб при виконанні службових обов'язків можуть відступати від окремих вимог Правил дорожнього руху лише у випадках і при виконанні умов, викладених у них.

6.

Стаття 15. Основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами

Кожний громадянин, який досяг установленого цим Законом віку та не має медичних протипоказань, може у встановленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії (стати водієм).

Право на керування транспортними засобами надається:

Мототранспортними засобами і мотоколясками - з шістнадцятирічного віку;

Автомобілями всіх видів і категорій (за винятком автобусів і вантажних автомобілів, обладнаних для перевезення більше восьми пасажирів), трамваями і тролейбусами - з вісімнадцятирічного віку;

Автобусами і вантажними автомобілями, обладнаними для перевезення більше восьми пасажирів, - з дев'ятнадцятирічного віку.

Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, визначається Міністерством охорони здоров'я України.

Громадянин, який бажає отримати право на керування транспортним засобом, зобов'язаний пройти підготовку в обсязі, передбаченому програмою підготовки водіїв транспортних засобів відповідної категорії чи типу.

Підготовка та підвищення кваліфікації водіїв здійснюються у навчальних закладах незалежно від форм власності та господарювання, що отримали у встановленому порядку ліцензію на цю діяльність. Підготовка та підвищення кваліфікації здійснюються спеціалістами, які відповідають установленим кваліфікаційним вимогам, із застосуванням необхідних технічних засобів навчання. В особливих випадках допускається самопідготовка водіїв окремих категорій транспортних засобів. Порядок і типові програми підготовки та підвищення кваліфікації водіїв, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, мінімальний перелік технічних засобів навчання, а також випадки допуску для засвоєння програми підготовки водіїв в індивідуальному порядку визначаються Міністерством освіти України і затверджуються відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху.

Право на керування транспортними засобами підтверджується відповідним посвідченням. На території України діють національні і міжнародні посвідчення на право керування транспортними засобами, що відповідають Конвенції про дорожній рух. Порядок видачі цих посвідчень установлюється Кабінетом Міністрів України.

Водій може бути позбавлений права на керування транспортним засобом внаслідок погіршення стану здоров'я, якщо воно перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом, а також за невиконання встановлених обов'язків у передбачених законодавством випадках.

Позбавлення водія права на керування транспортним засобом внаслідок погіршення стану здоров'я провадиться на підставі висновків відповідних медичних закладів.

Позбавлення водія права на керування транспортним засобом внаслідок невиконання ним встановлених законодавством обов'язків провадиться на підставі матеріалів справи про адміністративне порушення правил дорожнього руху, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або матеріалів кримінальної справи.

Позбавлення права на керування транспортним засобом провадиться до повного усунення причин, що перешкоджають водію безпечно керувати транспортним засобом, а в разі невиконання ним встановлених обов'язків - на строк, визначений чинним законодавством.

Адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права на керування транспортними засобами не застосовується до осіб, які користуються ними у зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі відмови зупинити транспортний засіб на вимогу працівника міліції з метою виконання службових обов'язків, самовільного залишення місця дорожньо-транспортної події, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Позбавлення права на керування транспортним засобом провадиться шляхом вилучення у водія посвідчення уповноваженими посадовими особами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, перелік яких встановлюється законодавством України.

У разі систематичного порушення водієм правил дорожнього руху він може бути направлений уповноваженими посадовими особами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України для перевірки знань цих правил.

Стаття 15. Основні вимоги стосовно допуску до керування транспортними засобами

Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку та не має медичних протипоказань, може у встановленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії (стати водієм).

Право на керування транспортними засобами надається:

мототранспортними засобами і мотоколясками – особам, які досягли 16-річного віку;

автомобілями всіх типів і категорій (за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів) – особам, які досягли 18-річного віку;

вантажними автомобілями з причепами, а також на перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів – особам, які досягли 19-річного віку;

автобусами, трамваями і троллейбусами – особам, які досягли 21-річного віку.

Перелік захворювань і вад, за наявності яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, визначається центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Право керування транспортними засобами не може бути надане особам, до яких застосоване адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, протягом строку стягнення чи покарання.

Особа, яка бажає отримати право на керування транспортним засобом відповідної категорії чи типу, зобов’язана пройти підготовку або перепідготовку відповідно до типової програми та успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюються в навчальних закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, які отримали відповідний сертифікат. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв здійснюються спеціалістами, що відповідають визначеним кваліфікаційним вимогам. В особливих випадках допускається самопідготовка водіїв транспортних засобів окремих категорій чи типів. Перелік вимог до навчальних закладів, типові програми підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, а також випадки допуску для засвоєння програми підготовки водіїв в індивідуальному порядку визначаються Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади з питань освіти, центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.

Державний контроль за діяльністю навчальних закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері безпеки дорожнього руху. Основною формою державного контролю за діяльністю навчальних закладів, незалежно від форми власності і підпорядкування, є державна акредитація та атестація навчального закладу, яка проводиться не рідше одного разу на 5 років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державні іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу складаються тільки в підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

Право на керування транспортним засобом відповідної категорії чи типу підтверджується посвідченням водія транспортного засобу і талоном до посвідчення водія. Відповідно до Конвенції про дорожній рух на території України діють національні та міжнародні посвідчення. Порядок видачі та обміну посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Водій може бути позбавлений права на керування транспортним засобом або відсторонений від керування транспортним засобом відповідно до закону.

8.

Стаття 16. Основні права та обов’язки водія транспортного засобу

Водій має право:

керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку;

довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування;

знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи;

Стаття 16. Основні права та обов’язки водія транспортного засобу

Водій має право:

керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено в установленому порядку;

довіряти в установленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування;

знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи;


відступати від вимог цього розділу Закону в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян;

на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу працівникам міліції та охорони здоров’я у випадках, передбачених цим Законом;

на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;

одержувати необхідну допомогу від посадових осіб, організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху.

Водій зобов’язаний:

мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

виконувати розпорядження працівників міліції, а водії військових транспортних засобів – посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху – дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку;

не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, у хворобливому, втомленому стані, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває у такому стані;

перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі;

своєчасно подавати транспортний засіб на державний технічний огляд;

відступати від вимог цього розділу Закону в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян;

на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу працівникам міліції та охорони здоров’я у випадках, передбачених цим Законом;

на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;

одержувати необхідну допомогу від посадових осіб, організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху.

Водій зобов’язаний:

мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів – на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), а у випадках, передбачених законодавством, – страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

виконувати розпорядження працівників міліції, а водії військових транспортних засобів – посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

уживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху – дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку;

не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, у хворобливому, втомленому стані, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває у такому стані;

перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі;

своєчасно подавати транспортний засіб на державний технічний огляд;


під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі – в застебнутому мотошоломі;

надавати переважне право для проїзду транспортним засобам із включеними синіми або червоними проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами;

своєчасно сплачувати державний податок з власників транспортних засобів у встановлених законодавством розмірах;

надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов’язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю;

вживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та смуги відчуження, у тому числі з боку пасажирів.

Надавати транспортний засіб:

а) працівникам міліції та охорони здоров’я для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, а водії військових транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

б) працівникам міліції, а водії військових транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України для виконання непередбачених і невідкладних службових обов’язків по затриманню правопорушників. При цьому водій має право на відшкодування збитків згідно з чинним законодавством.

У разі систематичного керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння і нереагування на попередження з боку Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України суд має право вилучити і реалізувати транспортний засіб з поверненням його власнику встановленої суми.

під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі – в застебнутому мотошоломі;

надавати переважне право для проїзду транспортним засобам із включеними синіми або червоними проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами;

своєчасно сплачувати державний податок з власників транспортних засобів у встановлених законодавством розмірах;

надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов’язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю;

уживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та смуги відчуження, у тому числі з боку пасажирів.

Надавати транспортний засіб:

а) працівникам міліції та охорони здоров’я для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, а водії військових транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

б) працівникам міліції, а водії військових транспортних засобів – також і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України для виконання непередбачених і невідкладних службових обов’язків із затримання правопорушників. При цьому водій має право на відшкодування збитків згідно з чинним законодавством

9.

Стаття 20. Навчання різних груп населення Правил дорожнього руху

Уряд Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування керують діяльністю по навчанню різних соціально-вікових груп населення Правил дорожнього руху.



Стаття 20. Навчання різних груп населення Правил дорожнього руху

Державна політика у сфері безпеки дорожнього руху, організації навчання різних категорій громадян Правил дорожнього руху передбачає координацію зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян та сім’ї, спрямованих на створення безпечних і комфортних умов для учасників дорожнього руху.


Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання здійснюють заходи щодо навчання працюючих по найму громадян Правил дорожнього руху.
















Органи освіти забезпечують вивчення Правил дорожнього руху в усіх дошкільних, середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах, професійно-технічних училищах, а також підготовку відповідних спеціалістів.



Прищеплення дітям навичок безпечної поведінки на дорогах розпочинається у дошкільних закладах з півторарічного віку. Навчання учнів Правил дорожнього руху проводиться за програмами, що забезпечують отримання посвідчення на право керування мотоциклом і легковим автомобілем у період навчання у школі, училищі.

Органи соціального захисту населення проводять заходи, спрямовані на підготовку до безпечного дорожнього руху людей похилого віку та інвалідів, а також на їх захист під час дорожнього руху.

Навчання населення Правил дорожнього руху здійснюється згідно з програмами, затверджуваними відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху, за поданням органів освіти та соціального захисту населення.

Навчання громадян Правил дорожнього руху здійснюється в державних, відомчих чи приватних закладах, а також самостійно. Державні іспити на отримання права користування транспортними засобами складаються тільки в органах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

Органи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, засоби масової інформації подають допомогу відповідним органам у проведенні профілактичних заходів і в навчанні різних соціально-вікових груп населення Правил дорожнього руху.

Навчання громадян Правил дорожнього руху здійснюється згідно з типовими навчальними програмами, розробленими центральним органом виконавчої влади з питань освіти за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України і центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту. Центральний орган виконавчої влади з питань освіти забезпечує вивчення Правил дорожнього руху в дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, а також підготовку і перепідготовку педагогічних працівників, діяльність яких пов’язана з навчанням громадян Правил дорожнього руху та підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації водіїв транспортних засобів.

Міністерство внутрішніх справ України, центральний орган виконавчої влади з питань освіти, центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, засоби масової інформації забезпечують проведення заходів, спрямованих на створення безпечних і комфортних умов для учасників дорожнього руху.

Прищеплення дітям навичок безпечної поведінки на дорогах розпочинається в дошкільних закладах з півторарічного віку. Навчання учнів Правилам дорожнього руху проводиться за програмами, що забезпечують отримання посвідчення на право керування мотоциклом і легковим автомобілем у період навчання в школі, училищі.

















Органи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, засоби масової інформації подають допомогу відповідним органам у проведенні профілактичних заходів і в навчанні різних соціально-вікових груп населення Правил дорожнього руху.

10.

Стаття 25. Обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об’єктами сервісу

Уряд Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані разом з дорожніми органами здійснювати заходи щодо обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об’єктами автомобільного сервісу згідно із затвердженими нормативами проектування, планами будівництва і генеральними схемами розміщення таких об’єктів, з дотриманням екологічно безпечних умов, а також організовувати їх роботу з метою максимального задоволення потреб учасників дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди з інтенсивним рухом обладнуються засобами аварійного зв’язку для виклику служб швидкої медичної допомоги, працівників органів внутрішніх справ і дорожньо-експлуатаційних організацій.


Стаття 25. Обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об’єктами сервісу

Уряд Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані разом з дорожніми органами здійснювати заходи щодо обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об’єктами автомобільного сервісу згідно із затвердженими нормативами проектування, планами будівництва і генеральними схемами розміщення таких об’єктів з дотриманням екологічно безпечних умов, а також організовувати їх роботу з метою максимального задоволення потреб учасників дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди з інтенсивним рухом обладнуються засобами аварійного зв’язку для виклику служб швидкої медичної допомоги, працівників органів внутрішніх справ і дорожньо-експлуатаційних організацій.

Власники автомобільних доріг подають інформацію щодо існування, проектування або будівництва об’єктів дорожнього сервісу для внесення їх до Єдиної автоматизованої системи обліку об’єктів дорожнього сервісу Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

11.

Стаття 26. Обмеження або заборона дорожнього руху при виконанні робіт на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

При виконанні робіт в смузі відведення автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, якщо це загрожує безпечному чи безперебійному руху транспорту і пішоходів, організації, що відповідають за утримання автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, можуть закрити чи обмежити рух на основі ордера, який видається відповідним дорожнім органом, а в містах – службою місцевого державного органу виконавчої влади та місцевого самоврядування. У ордері викладаються умови заборони або обмеження руху, порядок інформування про це учасників дорожнього руху, заходи щодо безпеки дорожнього руху і строки проведення робіт.



Порушення цих вимог тягне за собою матеріальну відповідальність організацій, що виконують роботи.

Стаття 26. Обмеження або заборона дорожнього руху при виконанні робіт на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

При виконанні робіт у смузі відведення автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, якщо це загрожує безпечному чи безперебійному руху транспорту і пішоходів, організації, що відповідають за утримання автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, можуть закрити чи обмежити рух на основі погодженого з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України ордера, який видається відповідним дорожнім органом, а в містах – службою місцевого державного органу виконавчої влади та місцевого самоврядування. У ордері викладаються умови заборони або обмеження руху, порядок інформування про це учасників дорожнього руху, заходи щодо безпеки дорожнього руху і строки проведення робіт.

Порушення цих вимог тягне за собою матеріальну відповідальність організацій, що виконують роботи.


Обмеження або заборона руху без ордера можливі лише у випадках, пов’язаних із стихійними явищами, а також з необхідністю виконання аварійних робіт, про що повідомляється місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування і Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

Обмеження або заборона руху без ордера можливі лише у випадках, пов’язаних із стихійними явищами, а також з необхідністю виконання аварійних робіт, про що повідомляється місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування і підрозділам Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

12.

Стаття 26-1. Обмеження або заборона дорожнього руху під час проїзду окремих осіб, щодо яких здійснюється державна охорона

Тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг дозволяється під час проїзду автомобільним транспортом Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, а також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом.

Безпечний та безперешкодний проїзд автомобільного транспорту з особами, зазначеними в частині першій цієї статті, забезпечується спеціальними підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України шляхом введення тимчасового обмеження або заборони руху інших учасників дорожнього руху за допомогою регулювання дорожнього руху та з використанням спеціальних автомобілів або мотоциклів з розпізнавальним пофарбуванням і написами встановленого зразка з увімкненими спеціальними світловими та, за необхідності, звуковими сигналами.






Тимчасове обмеження або заборона руху транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг встановлюється не раніше ніж за десять хвилин до та відміняються не пізніше ніж через три хвилини після проїзду осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Під час проїзду автомобільного транспорту з особами, зазначеними в частині першій цієї статті, дозволяється рух автомобілів швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, міліції, оперативно-рятувальних та інших аварійних служб, які виконують невідкладні службові завдання.

Стаття 26-1. Обмеження або заборона дорожнього руху під час проїзду окремих осіб, щодо яких здійснюється державна охорона

Тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг дозволяється під час проїзду автомобільним транспортом Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, а також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом.

Безпечний та безперешкодний проїзд автомобільних транспортних засобів з особами, зазначеними в частині першій цієї статті, забезпечується підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України шляхом запровадження тимчасових обмежень, заборони руху інших учасників дорожнього руху або його регулювання. Супроводження таких транспортних засобів здійснюється спеціальними підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України з використанням спеціальних автомобілів або мотоциклів з розпізнавальним пофарбуванням і написами встановленого зразка та увімкненими спеціальними світловими та у разі потреби звуковими сигнальними пристроями.

Тимчасове обмеження або заборона руху транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг установлюється не раніше ніж за десять хвилин до та відміняються не пізніше ніж через три хвилини після проїзду осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Під час проїзду автомобільного транспорту з особами, зазначеними в частині першій цієї статті, дозволяється рух автомобілів швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, міліції, оперативно-рятувальних та інших аварійних служб, які виконують невідкладні службові завдання.


Тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг під час проїзду автомобільним транспортом інших осіб, крім зазначених у частині першій цієї статті, забороняється.

Безперешкодний проїзд офіційних делегацій та осіб, щодо яких здійснюється супровід кортежем (ескортом), забезпечується мобільним загоном мотоциклів або автомобілів.


Такий супровід здійснюється за відповідною технологією та в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України і Управлінням державної охорони України.

Тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг під час проїзду автомобільним транспортом інших осіб, крім зазначених у частині першій цієї статті, забороняється.

Безперешкодний проїзд офіційних делегацій та осіб, щодо яких здійснюється супровід кортежем (ескортом), забезпечується спеціальними підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

Такий супровід здійснюється за відповідною технологією та в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України і Управлінням державної охорони України.

13.

Стаття 27. Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах.

Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, положення про які затверджуються відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.









Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів і автоматизованих систем керування дорожнім рухом, що відповідає вимогам діючих в Україні стандартів, на основі погоджених з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України проектів і схем організації дорожнього руху та затверджених місцевими органами державної виконавчої влади у встановленому порядку.

Зміни в організації дорожнього руху з метою підвищення інтенсивності руху транспортних засобів за рахунок зниження рівня безпеки дорожнього руху не допускаються.

При виникненні загрози безпеці дорожнього руху відповідні посадові особи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, дорожніх і комунальних служб мають право вносити оперативні зміни в організацію дорожнього руху.

Стаття 27. Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах загального користування – органом державного управління автомобільними дорогами загального користування; на автомобільних дорогах і вулицях, що перебувають у комунальній власності, – органами місцевого самоврядування; на залізничних переїздах – відповідними територіальними органами Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах і вулицях, залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів та автоматизованих систем керування дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України, та за її приписами.

Зміни в організації дорожнього руху з метою підвищення інтенсивності руху транспортних засобів за рахунок зниження рівня безпеки дорожнього руху не допускаються.

У разі виникнення загрози безпеці дорожнього руху, перешкод у русі транспортних засобів і пішоходів відповідні посадові особи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, дорожніх і комунальних служб мають право вносити оперативні зміни в організацію дорожнього руху і вживати необхідних заходів до усунення перешкод, у тому числі з примусовою евакуацією транспортних засобів.


При виникненні місць концентрації дорожньо-транспортних подій всі заходи щодо ліквідації причин та їх умов виконуються позачергово.

При виникненні місць концентрації дорожньо-транспортних пригод всі заходи щодо ліквідації причин та їх умов виконуються позачергово.

14.

Стаття 28. Спеціалізовані служби організації дорожнього руху

Заходи щодо організації дорожнього руху здійснюються спеціалізованими службами, положення про які затверджується відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

Стаття 28. Організація руху велосипедистів, гужового транспорту та прогону тварин

Рух велосипедистів, гужового транспорту та прогін погоничами домашніх тварин організовуються з використанням дублюючих шляхів, узбіч. На автомобільних дорогах державного значення такий рух забороняється.

15.

Стаття 29. Допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі

До участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.


Місце переїзду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів транспортними засобами на гусеничному ходу для виконання сільськогосподарських робіт встановлюється власником дороги, вулиці та залізничного переїзду спільно з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

Пересування транспортних засобів на гусеничному ходу дозволяється тільки на місцевих шляхах без твердого покриття при мінусовій температурі атмосферного повітря.

Не допускається участь у дорожньому русі транспортних засобів з правим розташуванням керма.

Стаття 29. Допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі

До участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за окремим узгодженням маршруту руху в порядку і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Місце переїзду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів транспортними засобами на гусеничному ходу для виконання сільськогосподарських робіт встановлюється власником дороги, вулиці та залізничного переїзду спільно з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

Пересування транспортних засобів на гусеничному ходу дозволяється тільки на місцевих шляхах без твердого покриття при мінусовій температурі атмосферного повітря.

Не допускається участь у дорожньому русі транспортних засобів з правим розташуванням керма.

16.

Стаття 30. Основні вимоги щодо виробництва транспортних засобів


Конструкція транспортних засобів повинна відповідати вимогам сучасних правил, нормативів і стандартів, встановленим рівням викидів забруднюючих речовин в атмосферу, а нормативно-технічна документація має бути узгоджена з відповідними уповноваженими державними органами.

Перед початком серійного виробництва транспортних засобів або їх складових частин проводяться спеціальні випробування і за їх позитивними наслідками видається сертифікат встановленої форми. Сертифікаційні випробування проводяться у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та господарювання, а також громадяни-підприємці, які здійснюють провадження господарської діяльності з виробництва автомобілів та автобусів, повинні мати відповідну ліцензію.

Стаття 30. Основні вимоги щодо виробництва і торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, які мають ідентифікаційні номери

Конструкція транспортних засобів повинна відповідати вимогам сучасних правил, нормативів і стандартів, встановленим рівням викидів забруднюючих речовин в атмосферу, а нормативно-технічна документація має бути узгоджена з відповідними уповноваженими державними органами.

Перед початком серійного виробництва транспортних засобів або їх складових частин проводяться спеціальні випробування і за їх позитивними наслідками видається сертифікат встановленої форми. Сертифікаційні випробування проводяться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та господарювання, а також громадяни-підприємці, які здійснюють провадження господарської діяльності з виробництва транспортних засобів, повинні мати відповідне свідоцтво з узгодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Підприємства, установи, організації та суб’єкти господарювання незалежно від форм власності, які мають право здійснювати торгівлю та оформлення відповідних документів на реалізацію транспортних засобів та їх складових частин, які мають ідентифікаційні номери зобов’язані вести облік реалізованих транспортних засобів та їх складових частин, які мають ідентифікаційні номери. Порядок торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, які мають ідентифікаційні номери визначається Кабінетом Міністрів України.

Облік підприємств, установ, організацій та суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють торгівлю та оформлення відповідних документів на реалізацію транспортних засобів та їх складових частин, які мають ідентифікаційні номери здійснюється Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України. Державний контроль за додержанням вимог законодавства у сфері торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, які мають ідентифікаційні номери здійснюється правоохоронними органами.

15.

Стаття 34. Реєстрація та облік транспортних засобів

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски.





Державна реєстрація і облік здійснюються органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, а їх порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.







Усі інші механічні транспортні засоби підлягають відомчій реєстрації та обліку, порядок яких установлюється:

- транспортних засобів військових частин і об’єднань – відповідними міністерствами і відомствами, яким підпорядковано ці частини і об’єднання;




- великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів незалежно від форм власності, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, – Державним комітетом України по нагляду за охороною праці;



- трамваїв і тролейбусів – Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству;


- гоночних і спортивних механічних транспортних засобів незалежно від власності – Міністерством України у справах молоді і спорту;


- тракторів, самохідних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів незалежно від форм власності, що підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, – Міністерством сільського господарства і продовольства України.









Власники транспортних засобів зобов’язані зареєструвати належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після їх придбання, одержання або виникнення обставин, що потребують внесення змін у реєстраційні документи.















За рішенням Уряду Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування може провадитися реєстрація мопедів, велосипедів і гужових візків (саней).

Експлуатація незареєстрованих транспортних засобів, а також без державних номерних знаків встановленого зразка забороняється. У разі експлуатації такого транспортного засобу він може бути примусово вилучений. Власнику транспортного засобу в цьому випадку повертається його вартість із врахуванням технічного стану і строку експлуатації.

Стаття 34. Реєстрація та облік транспортних засобів

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування колісні транспортні засоби всіх типів за кодами 87.02, 87.03, 87.04, 87.05, 87.11, 87.13, 87.16 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕТ): автомобілі, автобуси, мотоцикли та мопеди всіх типів, марок і моделей, трактори, самохідні машини, причепи, напівпричепи та мотоколяски.

Державна реєстрація та облік здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, а порядок їх проведення встановлюється Кабінетом Міністрів України. Автоматизований облік зареєстрованих колісних транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться з використанням Єдиного державного реєстру, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України.

Відомчу реєстрацію та облік інших транспортних засобів здійснюють:


транспортних засобів за кодами 87.01, 87.04, 87.05, 87.10, 87.16 (для транспортних засобів за вказаними кодами) УКТЗЕТ, які належать військовим частинам, об’єднанням чи організаціям, які входять до складу Збройних Сил України, – центральний орган виконавчої влади з питань оборони;

великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів за кодом 87.09 УКТЗЕТ, незалежно від форми власності, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, – центральний орган виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці;

трамваїв і тролейбусів за кодами 86.03 та 87.02 90 90 10 УКТЗЕТ – центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

перегонових і спортивних транспортних засобів за кодом 87.03 УКТЗЕТ незалежно від форми власності – центральний орган виконавчої влади з питань спорту;

тракторів, самохідних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів за кодом 87.01 УКТЗЕТ незалежно від форми власності, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, – центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку всіх транспортних засобів, незалежно від форми власності визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи.

Власники транспортних засобів та особи, що використовують їх на законних підставах зобов’язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після їх придбання, одержання або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Замовлення бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється тими органами, на які покладено зобов’язання щодо їх реєстрації.

За рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування може здійснюватися реєстрація велосипедів і гужового транспорту.

Експлуатація незареєстрованих транспортних засобів, а також транспортних засобів без реєстраційних номерних знаків установленого зразка, або з такими, що не відповідають вимогам стандарту, забороняється.

18.

Стаття 35. Державний технічний огляд транспортних засобів

Механічні транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, а також причепи (напівпричепи) до них підлягають обов’язковому державному технічному огляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механічні транспортні засоби, що не пройшли обов’язковий черговий технічний огляд, до подальшої експлуатації не допускаються.


Стаття 35. Державний технічний огляд транспортних засобів

Механічні транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, а також причепи (напівпричепи) до них підлягають обов’язковому державному технічному огляду в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Механічні транспортні засоби, що не пройшли обов’язковий черговий технічний огляд, до подальшої експлуатації не допускаються.

Проведення державного технічного огляду транспортних засобів, що призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування здійснюється підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, а перевірка їх технічного стану під час проведення державного технічного огляду – уповноваженими суб’єктами господарювання в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення державного технічного огляду працівниками Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України здійснюється контроль за внесенням власниками транспортних засобів обов’язкових платежів, у тому числі податку з власників транспортних засобів, а також контролюється своєчасність проходження медичного огляду водіями та сплата штрафів, накладених на них за порушення правил дорожнього руху.

На кожний транспортний засіб, що пройшов технічний огляд і визнаний технічно справним, видається талон про проходження державного технічного огляду, бланки цих талонів замовляються тим органом, який здійснює їх видачу.

Порядок проведення державного технічного огляду транспортних засобів, зареєстрованих іншими відомствами, розробляється цими відомствами відповідно до вимог частини першій цієї статті.

19.

Стаття 37. Підстави для заборони експлуатації транспортних засобів.

Експлуатація транспортних засобів забороняється з вилученням державних номерних знаків у разі:

- порушення правил, нормативів і стандартів у частині забезпечення безпеки дорожнього руху під час виготовлення транспортних засобів;

- переобладнання транспортних засобів з порушенням вимог статті 32 цього Закону;

- технічних неполадок, при яких експлуатація транспортних засобів не допускається;

- невідповідності реєстраційних даних записам у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті, технічному або реєстраційному талоні);

- невідповідності державних номерних знаків вимогам стандартів або реєстраційним документам;

- відсутності талона про проходження державного технічного огляду.

Експлуатація транспортних засобів з метою недопущення небезпечного їх впливу на життя і здоров’я людей або загрози погіршення екологічної ситуації в установленому законодавством порядку може бути обмежена або заборонена в окремій місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації.

Стаття 37. Підстави для заборони експлуатації транспортних засобів

Забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, зі знищеними або підробленими ідентифікаційними номерами агрегатів, без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандарту, або з умисно прихованим номерним знаком, або без талону про проходження державного технічного огляду в установлений строк.

Забороняється експлуатація транспортних засобів з вилученням талона про проходження державного технічного огляду в разі:

порушення вимог щодо їх переобладнання;

порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв;

виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

З метою недопущення негативного впливу на життя і здоров’я людей або у разі загрози погіршення екологічної ситуації експлуатація транспортних засобів в установленому законодавством порядку може бути обмежена або заборонена в окремій місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації.

20.

Стаття 45. Медичний огляд і переогляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів

Медичний огляд проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові і післярейсові огляди, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю. Періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди визначаються Міністерством охорони здоров’я України і затверджуються відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху.

Стаття 45. Медичний огляд і переогляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів

Медичний огляд проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові огляди, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю. Періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди визначаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я і погоджуються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

21.

Стаття 52. Органи, що здійснюють контроль у сфері дорожнього руху

Контроль у сфері дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами законодавчої та виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху і його місцевими органами, Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України, іншими спеціально уповноваженими на це державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади та об’єднаннями (відомчий контроль).

Стаття 52. Органи, що здійснюють контроль у сфері безпеки дорожнього руху

Контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, їх об’єднаннями, установами та організаціями (відомчий контроль).

ІV

Закон України „Про перевезення небезпечних вантажів”

1.

Стаття 8. Права та обов’язки перевізника у сфері перевезення небезпечних вантажів

Перевізник небезпечних вантажів має право на:

своєчасне одержання небезпечного вантажу разом з відповідними документами з повною інформацією про вантаж;

проведення всебічної передбаченої законодавством перевірки небезпечного вантажу, що приймається до перевезення, та документів на нього;

відмову у прийнятті до перевезення небезпечного вантажу у разі невідповідності вантажу або документів на нього встановленим вимогам;

відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок подання відправником недостовірної інформації про вантаж або несвоєчасного прийняття його одержувачем.

Перевізник небезпечних вантажів зобов’язаний:

приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам;

забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами;

в разі дорожнього перевезення розробити та узгодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України умови безпечного перевезення небезпечних вантажів, аварійні картки системи інформації про небезпеку, забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу, під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, дотримуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу;

Стаття 8. Права та обов’язки перевізника у сфері перевезення небезпечних вантажів

Перевізник небезпечних вантажів має право на:

своєчасне одержання небезпечного вантажу разом з відповідними документами з повною інформацією про вантаж;

проведення передбаченої законодавством усебічної перевірки небезпечного вантажу, що приймається до перевезення, та документів на нього;

відмову у прийнятті до перевезення небезпечного вантажу в разі невідповідності вантажу або документів на нього встановленим вимогам;

відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок подання відправником недостовірної інформації про вантаж або несвоєчасного прийняття його одержувачем.

Перевізник небезпечних вантажів зобов’язаний:

приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають установленим вимогам;

забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами;

у разі дорожнього перевезення розробити та узгодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів, аварійні картки системи інформації про небезпеку; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу. Під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу;


перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу;

забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу;

у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту і охороняти небезпечний вантаж;

забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів в Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України;

надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб’єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення – Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України;

здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів;



відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу;

забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу;

у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту й охороняти небезпечний вантаж;

забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; у разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів установленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів у Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України;

надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб’єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, у разі дорожнього перевезення – Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України;

здійснювати в установленому порядку обов’язкове страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів;

відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

2.

Стаття 14. Компетенція центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту у сфері перевезення небезпечних вантажів

До компетенції центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту у сфері перевезення небезпечних вантажів (компетентного органу України з перевезення небезпечних вантажів) належать:

розробка і затвердження нормативно-правових актів з питань перевезення небезпечних вантажів (крім нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів, які розробляються Державтоінспекцією та затверджуються Міністерством внутрішніх справ України) та забезпечення ліквідації наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів, а також погодження нормативів і правил екологічної та радіаційної безпеки, захисту здоров’я людей та санітарно-епідемічного благополуччя населення під час перевезення небезпечних вантажів;

Стаття 14. Компетенція центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту у сфері перевезення небезпечних вантажів

До компетенції центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту у сфері перевезення небезпечних вантажів (компетентного органу України з перевезення небезпечних вантажів) належать:

розробка і затвердження нормативно-правових актів з питань перевезення небезпечних вантажів (крім нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів, які розробляються Державтоінспекцією та затверджуються Міністерством внутрішніх справ України) та забезпечення ліквідації наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів, а також погодження нормативів і правил екологічної та радіаційної безпеки, захисту здоров’я людей та санітарно-епідемічного благополуччя населення під час перевезення небезпечних вантажів;


контроль за додержанням законодавства у сфері перевезення небезпечних вантажів (крім дорожнього перевезення небезпечних вантажів, яке контролюється Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України);

прийняття в установленому порядку рішень про умови перевезення небезпечних вантажів (у разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів такі умови встановлюються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України), якщо такі умови не передбачені у відповідних нормативно-правових актах;

інформування через Міністерство закордонних справ України Комітету експертів ООН з перевезення небезпечних вантажів про результати класифікації небезпечних вантажів в Україні, які раніше не були визнані такими, та про зміни у класифікації небезпечних вантажів;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері перевезення небезпечних вантажів.

контроль за додержанням законодавства у сфері перевезення небезпечних вантажів (крім дорожнього перевезення небезпечних вантажів, яке контролюється Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України);

прийняття в установленому порядку рішень про умови перевезення небезпечних вантажів (у разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів маршрути і режими руху узгоджуються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України), якщо такі умови не передбачені відповідними нормативно-правовими актами;

інформування через Міністерство закордонних справ України Комітету експертів ООН з перевезення небезпечних вантажів про результати класифікації небезпечних вантажів в Україні, які раніше не були визнані такими, та про зміни у класифікації небезпечних вантажів;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері перевезення небезпечних вантажів.

3.

Стаття 16. Компетенція Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів

До компетенції Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належать:

розробка і подання на затвердження Міністерству внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів;

Стаття 16. Компетенція Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів

До компетенції Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належать:

розробка і подання на затвердження Міністерству внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів;


контроль безпеки дорожнього руху під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, додержання законодавства, правил і нормативів у цій сфері, у тому числі забезпечення організації підготовки водіїв автотранспортних засобів, здійснення приймання іспитів з видачею відповідних свідоцтв установленого зразка, забезпечення проведення експертної оцінки і погодження умов, необхідних для дорожнього перевезення небезпечних вантажів, оформлення на спеціальних бланках і видача у встановленому порядку дозволів на дорожнє перевезення небезпечних вантажів.

контроль за безпекою дорожнього руху під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, додержанням законодавства, правил і нормативів у зазначеній сфері, у тому числі за забезпеченням організації підготовки водіїв транспортних засобів, прийманням іспитів та видачею відповідних свідоцтв установленого зразка, розробленням і видачею в установленому порядку узгоджень маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів.




Загрузка...